ЧИ Я ЗАСТАРИЙ ДЛЯ ВІЙНИ?
Володимир Сердюк
П’єса
Тепер я розумію, що таке ейджизм.
СЕРЖАНТ: Наступний!!!
Я: … … …
СЕРЖАНТ: Пане..?
Я: Що?!!
СЕРЖАНТ: Ви наступний.
Я: А, так… Ви ж тут записуєте ветеранів до війська?
СЕРЖАНТ: Так, пане. Ваше військове звання?
Я: Старший сержант.
СЕРЖАНТ: Військова спеціальність?
Я: ПВО.
СЕРЖАНТ: Що..?
Я: Протиповітряна оборона.
СЕРЖАНТ: Тобто, ППО?
Я: Так.
СЕРЖАНТ: Ваш вік?
Я: У моєму військовому квитку зазначено, якою зброєю я володію.
СЕРЖАНТ: Скільки вам років, тільки точно?
Я: Шістдесят п’ять. Sex-TY Five, знаєте.
СЕРЖАНТ: З усією повагою до вас, пане, вам би краще вже відпочивати вдома у цьому віці.
Я: Та я нормальний ветеран. Казали, ніби ви берете ветеранів у першу чергу.
СЕРЖАНТ: Ветеранів АТО і ССО.
Я: А радянської армії? Ми що, не ветерани, хіба!?
СЕРЖАНТ: Я виконую інструкції.
Я: Чорт! Зустрів би я тебе біля Жовтої Ріки в тисяча дев’ятсот сімдесят четвертому – ти би сам переконався, який з мене вправний стрілець!
СЕРЖАНТ: Я тоді ще навіть не народився.
Я: Їппі..!
СЕРЖАНТ: Тримайте себе в руках, пане.
Я: Я не сказав нічого образливого!
СЕРЖАНТ: Окрім «їппі». Це ж ви мені сказали.
Я: Та це, коли танцюєш бугі, а твій напомажений кок трясеться на твоїй голові.
СЕРЖАНТ: Звучить образливо.
Я: Та нічого образливого. Ми, зазвичай, так і виглядали в ті часи.
СЕРЖАНТ: Зрозумів. То було за часів джинсів «Піраміда».
Я: Ні. Ще раніше. За часів штанів «дзвони» 36 сантиметрів завширшки, що шилися вручну.
СЕРЖАНТ: До речі, в нашій країні немає жодної Жовтої Ріки.
Я: Та ж так. То на Далекому Сході.
СЕРЖАНТ: Вибачте мене, пане, але сучасне військо обійдеться без вас.
Я: Чому?
СЕРЖАНТ: Тому що, коли вже я вас не розумію, схоже ніхто з інших вояків теж не зможе зрозуміти вас.
Я: То й що..?
СЕРЖАНТ: Це становитиме деяку проблему спілкування з вами у полі. Так мені здається.
Я: Тобто, ви не дасте мені навіть якогось іржавого AK-47..?
СЕРЖАНТ: Ні, пане.
Я: Але ж я згоден…
СЕРЖАНТ: Прошу, наступний!
Уся черга з чоловіків ступила крок уперед.
Вони не випхали мене з приймальні таким чином.
Я сам, добровільно, вийшов назовні
Тривав другий день розширеної російської військової агресії проти України. 25 лютого 2022 року, Київ.
Перед входом до приймальні я побачив якогось, значно старшого за себе ветерана. Він намагався осідлати велосипеда, і впав разом з ним. Я допоміг йому підвестися і запропонував пігулку «Каптопрес-Дарниця».
Він гордовито відмовився прийняти мою допомогу.
«Що за надмінний стариган» – подумав я.
…And I think to myself – What a Wonderful World…
Володимир Сердюк
