Сучасний український драматург Олександр Куманський знову провокує нас до участі у творчому процесі над творенням сценарію. Він готовий вислухати зауваження критиків і прийняти дружню допомогу від читачів сайту “Драматург“. Олександр не складає зброї, і тому цей експеримент може бути успішним.
ДРАМАТУРГІЯ-3
Олександр Куманський
за участі Юрія Гайдукова
(Продовження. Початок дивитись ТУТ і ТУТ .)
У готельному номері-люкс на краю ліжка сидить крутий ПЕРЕЦЬ, 45-50. Від нього пре недоторканістю, всевладністю і самозакоханістю. Він веде діалог, одночасно одягаючись.
Поряд ледь прикритою лежить ТОНЯ, 30, дуже красива, ефектна, сексапільна жінка. Самка.
ПЕРЕЦЬ: Єдине, чого мені бракує, так це справжньої популярності серед творчої еліти.
ТОНЯ: Ви такий тонкий стратег, що обов’язково щось придумаєте.
ПЕРЕЦЬ: Вже придумав! Треба нарешті стати для них своїм, щоб визнали. Митцем. От про що зараз пишуть?! Кого читають?! Куди дивляться?! Мистецтво чіпляти повинно. І за що воно чіпляє?
ТОНЯ: Ні, не чіпляє.
ПЕРЕЦЬ: Знаєш, про що я думаю?
ТОНЯ: Про людей ви думаєте і себе не забуваєте.
ПЕРЕЦЬ: Я думаю… П’єску би на сцену! Та таку… Щоб… Щоб черги до кас, квитки по блату, і оплески, браво, овації по всій країні! А я красень! А я в центральній ложі! А я скрізь! І статті в газетках! Інтерв’ю на радіо! Я ж митець!
ТОНЯ: Ух ти!
ПЕРЕЦЬ: Порийся, лапа, серед своїх клієнтів і відшукай мені якогось писаку, щоб він п’єсу написав і одразу навіки забув, хто її писав.
ТОНЯ: Писаку, щоб написав і забув, хто писав… Зрозуміло.
ПЕРЕЦЬ: Шикарна затія?
ТОНЯ: Блєск!
ПЕРЕЦЬ: Ну, так що, знаходимо потрібного кадру?
ТОНЯ: Ходить тут один. Можу поговорити.
ПЕРЕЦЬ: Поговори, поговори, а я не ображу. Нехай пише, не соромлячись фантазій. Але щоб і на нісенітницю не дуже схоже було. Більше пафосу з реального життя! Річ повинна бути такою, що народові в голову як довбоне, то аж із очей іскри вдячності посиплються.
ТОНЯ: Про що він має написати?
ПЕРЕЦЬ: Крихітко, якби я знав, то і сам би нашкрябав. Я йому гроші плачу, а він нехай думає. Що за птаха?
ТОНЯ: Сама я в театр не ходжу, не знаю, але в його візитівці написано: “драматург-класик”.
ПЕРЕЦЬ: Візитівка – папірець. На лобі що написано?
ТОНЯ: Не дурень. Лоб усе більший і вищий. Лисіє…
ПЕРЕЦЬ: Як думаєш, місяці три йому вистачить на творчість?
ТОНЯ (сміється): Пострижу наголо, якщо не вистачить.
ПЕРЕЦЬ: Завтра занесуть аванс. Підігрій його творчий потенціал.
Тоня бере “під козирок”.
ТОНЯ: Буде зроблено!
Перець вже одягнений, цьомкає Тоню і направляється на вихід.
ПЕРЕЦЬ: Прибереш тут за собою.
Він виходить у коридор, там на нього чекають двоє охоронців.
