“Ското-хутір” британця Джорджа Орвелла за своїм гірким соціальним гумором та в’їдливою сатирою на «вождізм», припудрений брехливим колективізмом, залишається неперевершеною антикомуністичною притчею.

 

Олексій Дроздовський

СКОТО-ХУТІР

П’єса на дві дії
за мотивами притчі Дж.Орвелла

 

Передмова автора.

Ското-хутір британця Джорджа Орвелла за своїм гірким соціальним гумором та в’їдливою сатирою на «вождізм», припудрений брехливим колективізмом, залишається неперевершеною антикомуністичною притчею. Ця книжечка в умовах ГУЛАГу стала бестселером №1, а за «зберігання її як махрової антирадянщини» «найгуманніший» радянський суд упевнено давав щонайменше «п’ятерик» буцегарні. Проте вона не втратила свою уїдливість й понині – особливо там, де, реальна політика у вигляді популіського вождизму усе ще не в змозі подолати рецидиви й рудименти тоталітарної спадщини. Прагнення влади як було, так і залишається головним наркотиком вождів соціуму. Ось чому лейбмотив «Ското-хутіра» злободенний й понині: посттоталітарні системи з їхніми нео-ідеологемами у сімбіозі із міфологемами досить живучі. Метастази, запущені цими воістину брехливими «гемами» у закамуфльованому проявленні, продовжують зримо і незримо існувати. Успішно видозмінившись зовні, владократія у вигляді вождизму панує як в теорії, так і на практиці. І де б не ставилася п’єса ця пʼєса, вона завжди знайде відгуки і аналогії на події дійсності. Бо відомо, що будь-яка влада, так чи інакше, як система придушення інакомислення брехливою ідеологією «державності», завжди болісно реагує на найменшу критику. Просто, влада не любить коли її критикують та з чимось порівнюють. Безсумнівно одне – будь-яка влада так чи інакше апріорно злочинна, хоча б тому, що отримуючи мандат на правління не із 100%-ною перевагою голосів, привласнює від імені всіх легітимно вершити насильство над часткою суспільства, яка не голосувала за неї або була проти неї. Через це влада прагне бути латентною, непрозорою, герметизиваною від контролю соціуму, і спритно виправдовуючись, запускає в обіг ідеологічні байки та міфи-побрехеньки для юрби. Буль яка злочинна влада ставить себе вище права, волевиявлення народу, моралі. Кращий спосіб ментальної опозиції до такої влади полягає в сарказмі, глузуванні, висміюванні. Ось чому ця п’єса не залишить читача або глядача байдужим.

Дійові особи:
М-Р ДУДДЕЛ – власник хутора поміщик М-Р ШУЛЛЕР – власник ферми «Лисячий гай», невтомний і хитрий гендляр М-Р ФРІДРІХ – власник ферми «Вовче поле», мисливець і рибалка СТАРІЙШИНА – боров-запліднювач ВОЖДЬ – самовпевнений лютий боров, що робить усе на свій лад ГОРЛОПАН – боров-живчик, ад’ютант Вождя, невтомний агітатор-базікало ТРИБУН – боров-вигадник МАГОГ – боров-демагог БІГБІР – боров-адміністратор БИТЮГ – кінь-ударник, впертий у роботі і тупуватий у житті МАДОННА – його подруга, відважна кобила з надлишком материнських почуттів ПУСТУНКА – дурненька грайлива кобилка БУГАЙ – великий рогатий бик ПЕГАС – великий віслюк, найстарша тварина на хуторі з найдурнішою вдачею КОЗАЧКА – середньостатистична норовиста коза ПРОРОК – ворон-проповідник з гачкуватим носом, в окулярах з товстими лінзами; служитель культу загробного життя, мазунчик хазяїна Дуддела,
Натуральні собаки, кури, гусаки

 

ДІЯ ПЕРША
Сцена тьмяно освітлена. На сцені ліворуч під кутом до зали розташована веранда бунгала-оселі. Посередині сцени – в глибині, розташована клуня, на її стінах висить сільськогосподарський реманент. На стіні гасло: “Без ковбаси та сала в житті сенсу мало!”. Містер Дуддел, власник ферми – щось середнє між Джоном Булем і американським ковбоєм, вельми сп’янілий валандається подвір’ям із величезною сулією в одній руці та довгим батогом в інший, котрим він раз по раз хльостко б’є долі, горлаючи якийсь національний гімн – начебто “Боже, оберігай королеву”. Переміщаючись перевертає декілька кошиків й відер.

ДУДДЕЛ (плутаючись, нетверезим голосом розмовляє сам із собою). У мене найкращий хутір і ферма у світі! Я люблю свою худобу! Вони ж тварі Божі, брати наші менші… (Плаче, але, раптом, зненацька розпрямляючи, щосили б’є батогом). Ледацюги! Нероби! (Хитаючись, підходить до корита і наливає в нього мутну рідину із сулії). Гаразд, хай і вам буде весело… Ледацюги! Заробите у мене …на овсяники!
(Обв’язує батіг навколо сулії і зникає з нею через веранду в будинку. Легке затемнення. На сцену із ліхтарем з уставленою в нього свічкою виповзає Старійшина з рідкою довгою бородою, в облізлій шкіряній хламиді, з якої стирчить свинячий хвіст і, як пам’ятник-бовдур завмирає і бовваніє у центрі; з усіх боків до нього підповзають тварини).
СТАРІЙШИНА (змовницьки). Побратими! Т-с-с-с-с-с! Не пийте цю рідину! Це алкоголь! Він затуманює мозок, а нам потрібно думати! Вночі мені приснився віщий сон… Хочу посвятити вас у цю таємницю! Т-с-с-с-!
(Під час цього, благоговійно слухаючи Старійшину, на підлогу поруч нього сідають Битюг і Мадонна та Бугай із хомутами на шиї, потім лунає бекання; до тварин підповзають Козачка й Пегас, потім, заклично трясучи гривою й червоними стрічечками, з’являється Пустунка, яку забули розпрягти – вона впряжена у двоколку м-ра Дуддела. Старійшина обводить усіх поглядом і продовжує).
СТАРІЙШИНА (продовжуючи). Товариші-скоти, побратими з рабства! Вночі я бачив віщий сон – наберіться терпіння, я вам розповім його…
УСІ. Ми слухаємо тебе, Старійшино!
СТАРІЙШИНА (підозріло обводячи усіх). Я вже старий – перед смертю я хочу передати свою мудрість – я по крихітках збирав її. Робота моя була важка й сумна – я давав життя тисячам поросят – їх зарізали на сало та м’ясо…. Ось чому я збагнув сутність існування на цій землі кожної тварини. Чи ви зрозуміли?
УСІ. Зрозуміли!
СТАРІЙШИНА. І от питання: у чому ж зміст нашого скотинячого буття? Бо наше буття – це не життя. Це нікчемне, сповнене нужденної праці й знущань коротке животіння. Дають стільки помиїв, щоб ледь теплилася кров… а потім зрадницьки везуть до бійні де й вкорочують наш вік…
ПЕГАС. А, може, це природно? Я відганяю ґедзів хвостом, убиваю їх…
МАДОННА. Земля на хуторі убога, літо – коротке от їжі і немає; от на фермах у Лисячому Гаю або ж у Вовчому Полі – там інше…
СТАРІЙШИНА. Ні, товариші, ні! До речі, мухи – це паразити. А ми – трудяги з найкращим у світі чорноземом! «Скотохутір» може прогодувати табун коней, безліч свиней, сотні овець поживною їжею, такою, що вам навіть і не снилося!
ГОРЛОПАН. Так чому ж ми ледве животіємо?
СТАРІЙШИНА. Бо наслідки тяжкої праці забираються людьми, – їх нахабно привласнюють! Брати і сестри! Розгадка злиднів проста: все йде від влади людей! Бо це влада тих, хто крім обкрадання нас та споживання нічого не вміють робити!
КОЗАЧКА. Дійсно! Хіба влада людей дає молоко?
ГОРЛОПАН. А, хіба, влада людей відкладає яйця? Чи може дає вовну?
ТРИБУН. А наші шкури? Куди йдуть наші шкури?
БІГБІР. А наша щетина?
БИТЮГ. Це влада-паразит! Вона не здатна тяти плуга!
БУГАЙ. А моїх дитинчат-теляток ця сволота позбавляє їжі, видоюючи молоко корів, а потім їх пускають під ніж, на м’ясо!
СТАРІЙШИНА. Нажаль, влада – це бог і цар. Щосвітанку влада жене нас, скотів, на роботу, даючи взамін рівно стільки, щоб ми не попадали, а решту – привласнює собі!
БИТЮГ. Це ж ми оремо для них!
МАГОГ. Саме так!
КОЗАЧКА. Нашим лайном люди угноюють лани!
ТРИБУН. Це очевидно!
ПУСТУНКА. А нам катма що! Хіба що кістки та шматки шкіри…
БУГАЙ. Із наших кісток молять борошно й підмішують нам у корм!
МАДОННА. А із наших шкур роблять коням попони і шори!
СТАРІЙШИНА. Наше рабське животіння – це примара убогого буття! Жодному з нас не уникнути ножа різника на бійні! От ви, молоді борови – за півроку вас перетворять на розпиляні навпіл туші, що гойдатимуться на гаках бійні! Люди ласуватимуть вашим салом, м’ясом та кров’янкою!… Усіх чекає жахливий кінець – корів, свиней, баранів, курей, гусаків!
УСІ. Ні, досить! Ми не хочемо на шкуродерню! Це несправедливо!
БУГАЙ. Навіть нас, бугаїв пустять на ковбасу?
СТАРІЙШИНА. А як ти гадав?
БИТЮГ. Коли зістарюсь й стану не потрібним, мене теж на бійню?…
СТАРІЙШИНА. Так, Битюгу, так друзяко… Тієї днини, коли твої м’язи втратять силу, хазяїн Дуддел повезе тебе до заготконтори. Там скуповують стару худобу. Різник полосне по твоїй горлянці, а на миловарні із туші зварять півтони клею, і за безцінь продадуть за кордон!
БИТЮГ (схвильовано). Старійшино! Так як же нам бути?
СТАРІЙШИНА. Готувати Великий Бунт, щоб знищити людську владу! або вони знищать нас! І нехай свинота допоможе вам в цьому! Я сам свинтус – тому моя мудрість передасться свиноті!
УСІ (непевно) …А як це – Великий Бунт?…
СТАРІЙШИНА. Великий Бунт – це повстання ратиць, копит, щелеп та рогів! Не вірте, що, буцімто, людина влади і свійські тварини – наче старші і молодші брати! Людина має егоїстичні, гендлярські та експлуататорські інтереси. А у тварин-скотів – свій інтерес – їжа. Тож всі ті, хто ходить на двох ногах – наші закляті вороги! А ті, у кого чотири лапи або дві лапи та два крила – наші брати й сестри!
УСІ. Уся худоба – брати й сестри! Геть владу експлуататорів!
ПУСТУНКА. А бджоли – вони хто? Вони ж комахи…
ТРИБУН. Яка ти не свідома, Пустунка! У бджіл мед крадуть саме люди!
СТАРІЙШИНА. Борючись проти людей, ви не повинні скидатися на них. Жодна тварина не повинна жити в будинку, спати в ліжку, носити одяг, вживати спиртне, палити тютюн або займатися гендлярством. Найголовніше: щоб жодна тварина не пригнічувала іншу та не позбавляла її життя! Всі ми, насамперед, брати й сестри! Усі тварини – рівні!
УСІ. Усі тварини – рівні! Усі тварини – брати й сестри!
СТАРІЙШИНА. Товариші-скоти, мій віщий сон про те, яким би було чудовим життя, коли й духу влади людської не залишиться! Свиноматка, мені поросятку, наспівувала її як колискову. Минулої ночі її слова зненацька чітко спливли в моїй пам’яті.
ТРИБУН. Старійшино, заспівай нам її!
СТАРІЙШИНА. Це священна для тварин пісня, її співали у давнину. Нинішні покоління, її не пам’ятають. Мій голос старий і хрипкий, але я заспіваю і навчу вас! Зветься вона “До бидла Англії” (співає на мотив «Інтернаціоналу», інші тварини нерішуче підспівують):
Бидло Англії й окраїн
І худоба всіх країн,
Слухай, як у нас засяє
Новий світ для всіх тварин.
Неминуче час настане,
Коли згине наш тиран,
І у всій країні нашій
Сам собі всяк буде пан!
Ніздрі звільняться від кілець,
Наші м’язи від ярма,
Нам відтоді вже ніколи
В рот не сунуть вудила.
А навкруг нас забуяють
І пшениця, і ячмінь.
Кукурудза й інші злаки:
Тільки їж, кому не лінь.
Небо буде голубішим,
І очиститься вода,
Запашним повітря стане,
І забуде нас біда.
Тож заради дня свободи,
Навіть, як не доживем,
Всі, від цапа і до курки,
Працювати ми будем!
Бидло Англії й окраїн
І худоба всіх країн,
Слухай, як у нас засяє
Новий світ для всіх тварин!
(Тварини спочатку невпевнено, але поступово сміліше та натхненніше підспівують. Кожна з них розспівує її на свій лад, чим створює неуявну какофонію; співаючі входять у такий раж, що ладні співати її всю ніч).
СТАРІЙШИНА. Тихо, товариші-скоти. Дні мої полічені, а без вождя-поводиря Великий Бунт не відбудеться. Ось вам боров йоркширсько-гольдштинскої породи на ім’я – Вождь. Слухайтеся його у всьому! Пам’ятайте про наші символи – ріг, копито, гімн й мої заповіти!
На центр сцени висувається Вождь, який досі перебував у затінку; усі тварини в знак визнання його влади падають долі. Вождь схвально хрюкає. Промінь прожектора вихоплює м-ра Дуддела в гамаку на веранді, звідкіля від несподіванки він звалюється, але відразу хапається за дробовик і стріляє навмання в темряву; чутний вереск тварин, звук розбитого скла ліхтаря; охоплені темрявою і панікою тварини розбігаються; на їхнє місце, запаливши свій ліхтар з’являється м-р Дуддел. Легке освітлення.
М-Р ДУДДЕЛ. Ну, й кошмар мені привидівся! Ніби тварини осідлали людей і орють на них, воду возять і годують цвіллю у смердючій стайні … Упаси боже! (хреститься). Це треба ж, така нісенітниця, тьху, наче баба якась!… (Йде у глиб декорацій. Повне затемнення, музика).
СЦЕНА ДРУГА.
Ті ж самі декорації. Захід сонця, сцена помірно освітлена, навколо видні ознаки важкої роботи тварин. Вождь, Горлопан, Трибун, Магог, Бігбір стоять окремо; Пегас, Козачка, Битюг, Бугай, Мадонна, – з ознаками перевтоми кучковато розмістилися на сцені напроти веранди-бунгало м-ра Дуддела.
ГОРЛОПАН. Т-с-с-с!…Найсуворіша тиша і конспірація!
БИТЮГ. Друзі, коли ж настане обіцяний Старійшиною Великий Бунт?
БУГАЙ. Скільки ж нам ще чекати?
КОЗАЧКА. Заки травичка підросте, то й цапеня від голоду помре…
БУГАЙ. Мої роги й копита рвуться до бою!
ТРИБУН (виходить на центр сцени). Не падати духом, товариші-скоти! Великий Бунт живе в наших душах! Кінець людства вже близький!
ПЕГАС. І наш теж! Старійшина вже помер, а ми за ним…
ГОРЛОПАН (із пафосом). Старійшина духовно повстане з мертвих! І тоді почнеться Великий Бунт! У нас є ватажок, товариш Вождь!
ВОЖДЬ. Товариші-скоти! Так вже трапилось, що я ваш ватажок. Так от, помираючи, Старійшина відкрився мені.
УСІ (крім свиней). Що він сказав?
ВОЖДЬ. Розповів, як і коли почнеться Великий Бунт! Запевнив, що духовно й незримо крокуватиме у наших лавах. У його смерті винний підлий екплуататор-реакціонер Дуддел!
МАДОННА І БИТЮГ. А що він про нас сказав?
КОЗАЧКА. Так, так, що говорив про нас?
БУГАЙ. А про мої роги і копита нічого не казав?
ВОЖДЬ (поважно обводить усіх поглядом). Сказав, що його дух переселиться у мене… щоб керувати Великим Бунтом із СпецCвинКомом.
БУГАЙ. А що таке СпецCвинКом, га?
ВОЖДЬ (рішуче). Це скорочено – Спеціальний Свинячий Комітет!
МАГОГ. Вшануймо пам’ять Старійшини хвилиною мовчання і нашим гімном. Ми не співали його з кінця зими, а зараз уже березень…
ТРИБУН (починає). «До бидла Англії… (Але відразу злякано перериває спів, углядівши, як на сцену виїжджає двоколка, запряжена Пустункою, у якій розвалився м-р Дуддел. На задній сходинці, як форейтор, прихилився ворон Пророк, зодягнений у чорну хламиду, з посохом у руках).
М-Р ДУДДЕЛ (з двоколки як з трибуни). Увага, скоти! Ми почали посівну, але зимова лінь, бачу, заважає вам. Зараз ворон Пророк звернеться до вас із весняним посланням. (Вилазить із двоколки й прямує до будинку через веранду. Пророк, злазить з двоколки і, шаркаючи пантофлями, повільно обходить двоколку).
ПРОРОК (поправляючи окуляри). Кхе-кхе… (підкидає руки і посох до неба). О, небесна країна цукрових гір з молочними ріками та шоколадними берегами! (Залазить на двоколку). Побратими-тварини! Чудова цукрово-шоколадна країна чекає не дочекається нас, але лише роботящі тварини потраплять туди. (Розмахуючи посохом, вказує на небо). Вона близько, поруч – от отут, – за хмарами. А конюшину можна там щипати цілий рік… Не лінуйтеся і сумлінно працюйте.
ТРИБУН (тихо) . Нахабна брехня й мерзотна пропаганда – не вірте йому!
ПРОРОК. Грудки цукру і вівсяне печиво там ростуть прямо на живоплоті! Алілуя, алілуя, алілуя, побратими! Зрадіймо від цієї солодкої думки! Старійшина уже ласує плодами позахмарної країни… Кхе-кхе… (У міру того, як він віщає це, у всіх тварин, крім свиней, від подиву залишаються відкритими щелепи. Лише свинота відверто висловлює невдоволення; Пророк злазить із двоколки й іде).
ПУСТУНКА (повертаючи наздогін Мойсею візок). А овес із ізюмом там є?
ПРОРОК. Звичайно ж, буде! Треба добре працювати… Кхе-кхе (Зникає).
МАДОННА. А навіщо Великий Бунт, якщо на небесах усе є для щастя?
БИТЮГ. Дійсно, – навіщо?
ТРИБУН (з поспіхом, рішуче). Мойсей – каркаючий прихвостень хазяїна, дурить вас щовесни!
ГОРЛОПАН. А щоосені обіцяє теплу зиму, заманює тварин до різників, а сам видзьобує їм очі, – я це знаю!
МАГОГ. Бреше він усе, це холуй!
БІГБІР. Та він брехун та мерзотник!
ПУСТУНКА. Але він так гарно розповідає, а я так утомилася від візка!
ВОЖДЬ (бере ситуацію у свої руки, важливо). Товариші-скоти! Пророк – безсовісне базікало – відволікає вас від цілей Великого Бунта! Але ми знаємо як боротись з ним!
УСІ (крім свиноти). Як?
ВОЖДЬ (грізно обводячи всіх поглядом). На світанку, у коморі, ми у п’ятьох – я… (показує на свиней) товариші Трибун, Горлопан, Магог та Бігбір провели засідання Спецсвинкома. Думаючи про Старійшину, ми прийняли єдино правильне для тварин вчення життя – Скотизм.
БИТЮГ. Як-як?
ВОЖДЬ. Скотизм нам заповідав Старійшина. У Спецсвинкомі нас п’ятеро – символом Скотизму є вила із п’ятьма зубцями. Тільки Скотизм може протистояти брехні лже-Пророка, що каркає та патякає про якийсь там рай! Скотизм – це шлях до вічного щастя…
ПУСТУНКА (перебиваючи). А як же вірність Дудделу, нашому хазяїну? Інакше – прощавай країна цукрово-шоколадних гір!
МАДОННА. Він же годує нас! Якщо зрадимо його – вмремо із голоду!
ТРИБУН. Чи ваші голови набиті тирсою? Вірити цьому, дресированому Дудделом, ворону-брехуну, райському папузі у плюмажі ворони? Згадайте Старійшину і неминучість Великого Бунту!
ПЕГАС. Якщо Великий Бунт неминучий, то гряде в будь якому разі.
ТРИБУН. Схаменіться, скоти-друзі! Старійшина заповідав працювати для Великого Бунту! Це – єдиний шлях тварин до щастя!
ПУСТУНКА (недовірливо, з пришелепуватим виразом обличчя). А цукор після Великого Бунту буде?
ВОЖДЬ (підкреслено-важливо). Цукор – шкідливий! Від нього випадають зуби. Натомість матимеш досхочу сіна та вівса.
ПУСТУНКА (схвильовано). А стрічки в гриві і дзвіночки у вухах?
ВОЖДЬ. Товариші-скоти, Скотизм розглядає стрічки й дзвіночки, як символи рабства. А от воля – це щось більше, ніж стрічки й дзвіночки!
МАГОГ. Стрічки і дзвіночки – символи панщини, якими м-р Дуддел підсолодити ваше скотиняче існування і приспати скотинячу свідомість!
ПУСТУНКА (непевно). Ну, я не відаю…
ПЕГАС. А як же країна цукрово-шоколадних гір?
КОЗАЧКА. То як бути із країною, де багато цукру?
ГОРЛОПАН (розсерджено). Знову за своє! Затямте: ніякої цукрової
країни не-іс-ну-є, і нема про що балакати!
БІГБІР. Ви товариші-тварини – несвідома худоба, ! Немає цієї країни!!!
ПЕГАС. А відкіля нам знати – є вона чи ні?
ТРИБУН (розлютившись). Як же вона може бути, якщо її взагалі немає?!
ПЕГАС. А відкіля нам знати, що її немає? Де про це сказано?
ВОЖДЬ. Товариші-скоти, не вірите шкідливим вигадкам. Життя доведе, що цукрової країни, обіцяної Пророком, не було, немає і бути не може.
ТРИБУН. Є всеперемагаюче вчення Скотизму. Деяким з вас просто лінь повірити в це. Але вірити – це ваш скотинячий обов’язок. Вам буде дарується воля вибору! Потрібно тільки правильно нею скористатися!
ГОРЛОПАН. Геть сумніви, вірте в світле майбутнє Скотизма, і станете щасливими! А хто проти Скотизма і вірить у цукрову країну, той зрадник , наш ворог і агент м-ра Дуддела. (зловісно) А таких ми знищимо!
МАГОГ. А ті, хто не повірять – стануть ворогами Скотизму! А із ними у нас розмова коротка!
ТРИБУН. Усім зрозуміло? А зараз, щоб закріпити віру в Скотизм, заприсягнемось у вірності ідеям Великого Бунту і заспіваємо наш гімн.
УСІ. Клянемося!!! Клянемося!!! Клянемося!!!
В екстазі всі із наснагою співають “До бидла Англії” і маршем йдуть зі сцени. Затемнення
СЦЕНА 3
Рожево-попелястий присмерк. На сцену виїжджає двоколка, запряжена Пустункою, з м-ром Дудделом. У візку – два ящики віски марки “White Horse” і “Johnny Walker”. М-р Дуддел, похитуючись, злазить із двоколки, знімає ящики і несе їх до веранди, дістає пляшку віскі, сідає у гамак на веранді, наливає собі в склянку віскі. Через будинок виходить Пророк і як ворон сідає ногами на поперечину; містер Дуддел побачивши Пророка дає йому номер «Таймс»; Пустунка із двоколкою виїжджає зі сцени).
М-Р ДУДДЕЛ. Ну, що там у цьому грішному світі діється, га, Пророк? Ну-мо, хитруне, почитай!
ПРОРОК. Слухаюся, хазяїне… (починає читати). “Новини з ферм. Учора м-р Фрідріх, з ферми “Вовче поле” побився із м-ром Шуллером, з ферми “Лисячий гай”, бо нібито м-р Шуллер, ночами ловив рибу в озері м-ра Фрідріха.
М-Р ДУДДЕЛ. Браконьєр бісовий!
ПРОРОК. У процесі бійки м-р Фрідріх потрощив вудки м-ра Шуллера об його спину; м-р Шуллер звинуватив м-ра Фрідріха, що той скуповує збіжжя з його ферми за безцінь і перепродує втричі дорожче. Обидва подали зустрічні скарги до Союзу фермерів. М-р Фрідріх грозився підпалити ферму м-ра Шуллера,
М-Р ДУДДЕЛ. Цей Фрідріх – та він геть піроманьяк!
ПРОРОК. А що це таке?
М-Р ДУДДЕЛ. Це причетний, якому кортить усе підпалювати! Далі!
ПРОРОК. «а м-р Шуллер загрожував отруїти тварин м-ра Фрідріха. Фермерські кола обурені некоректністю обох, бо ці стосунки аж ніяк не джентльменські”…
М-Р ДУДДЕЛ (перехиляючи в себе не першу порцію віскі). Гаразд, досить! Втомився від твого каркання.
(Бере у Мойсея газету, валандаючись зникає в будинку; за мить лунає його могутній храп. Пророк лякливо зістрибує з веранди й зникає у будинку. На сцені з’являється Вождь із ліхтарем; до нього з усіх боків сходяться тварини).
ВОЖДЬ (підозріло оглядаючи всіх). Я зібрав вас, товариші-скоти, щоб оголосити: час Великого Бунту настав! Цієї ночі! Тепер план. Найголовніше – захопити рушницю Дуддела. Доручаю це Трибуну (усі дивляться на Трибуна).
ТРИБУН. Слухаюся, товаришу Вождь.
ВОЖДЬ. Горлопан, ти обірвеш телефонний дріт, щоб Дуддел не міг звати на допомогу з Спілки фермерів.
ГОРЛОПАН. Відірву й відгризу!
ВОЖДЬ. Ти, Битюг, виб’єш двері веранди і із Мадонною відлупцюєте його стусанами. Пегас з Козачкою зв’яжуть Дуддела і з кляпом у роті кинуть до двоколки, з якої я керуватиму Великим Бунтом. Пустунці доручається тяга двоколки. Бугай залишається у стратегічному резерві. Дзвіночки зняти! По місцях, товариші! Хай живе Великий Бунт!
(Пустунка впрягається у двоколку. Вождь залазить до неї, кидає з неї Пегасові – мотузку, Битюгу – ломик, Горлопану – секатор-ножиці, і Трибуну – мотузкові сходи. Сам бере довгу гілляку, чіпляє на неї ліхтар і піднімає гілляку із ліхтарем над ґанком, освітлюючи шлях. Відтоді, віддає знак рукою і тварини починають штурм веранди відповідно до плану; звучить мажорна музика і трохи згодом зв’язаного м-ра Дуддела з кляпом у роті дружньо вантажать на двоколку).

УСІ. Ура!!! Смерть тирану! ВОЖДЬ. Товариші-бидляки, поздоровляю! Довго очікуваний Великий Бунт пе-ре-міг! Горлопан вивезе скинутого тирана Дуддела за межу і нехай той котиться під три чорти! (Сходить із двоколки).
ТРИБУН (з рушницею Дуддела). Гайда, Пустунко! (Під гикання й радісні вигуки, двоколка розвертається і виїжджає. Горлопан приставляє дробину до веранди, збиває щит із написом: “Маєток містера Дуддела”, і під схвальні вигуки прибиває цвяхами табличку «Ското-хутір»).
ВОЖДЬ. Хай живе Великий Бунт, хай живе «Ското-хутір»!
УСІ: Ура!
ВОЖДЬ. А тепер, товариші-скоти, знищимо всі символи рабства: тягніть сюди вуздечки, вудила, кільця для носів, батоги, сідла … шпори й ножі!
ГОРЛОПАН. Цими ножами кровожер Дуддел кастрував поросят, телят, ягнят і лошат!
(Повертається Трибун на двоколці; тварини виносять з будинку всі згадані символи рабства і складають їх біля двоколки).
ВОЖДЬ. Знищимо усе, що нагадує жорстокість рабовласника Дуддела. Хоча … Може створити музей Великого Бунту, щоб інші мали уявлення що таке рабство? А може усе це причандалля ще стане нам у пригоді!
ГОРЛОПАН. Правильно, товаришу Вождь! (Вносить пожежний щит з гаками; тварини вішають на нього рушницю Дуддела, ножі, шпори і т.д.) .
ВОЖДЬ. А от віжці, вуздечки, мотузки, шори й принизливі кормові торби ми пожбурляємо у багаття! А також батоги!
ТРИБУН (підступивши до Пустунки, загрозливо). Стрічки і дзвіночки – у багаття – бо це символи рабства, що прирівняні до одягу! Тварини повинні ходити голяка!
(Битюг злякано скидає із себе солом’яний капелюшок).
БУГАЙ (явно схвально). Правильно, Трибуне!
ГОРЛОПАН. А тепер, як наказував товариш Вождь, повикидаємо з будинку Дуддела геть усе, що нагадує нам про нього!
(Вождь урочисто прямує до дверей і відкриває їх: трохи з згодом із вікна та дверей долі летять дзеркало, літографія королеви Вікторії, портрет Дуддела; тварини зацікавлено зазирають до середини, але як укопані зупиняються. Чутні вигуки: “Яка розкіш”, “Немов у країні цукрово-шоколадних гір!” Потім, все ж таки потрапляють до середини; за мить із будинку вибігає Пустунка; у пащі в неї широка блакитна стрічка, яку вона намагається вдягнути на себе на манер чемпіонки, хизуючись у пожбурене дзеркало).
ПУСТУНКА. Яка гарненька стрічка! Усе життя мріяла про таку!
БИТЮГ (хвацько приміряючи перед дзеркалом викинутий халат м-ра Дуддела). Цей халат гріє краще за будь-яку попону!
БУГАЙ (обурено). Зігріватися потрібно іншим – роботою!
(З’являється решта свиноти).
ТРИБУН (обурено, докором до Пустунки і Битюга). Як вам не соромно! Геть ці огидні речі! Беріть приклад з Бугая!
ГОРЛОПАН. Старійшина заповідав нам не уподібнюватися людям!
ВОЖДЬ. Негайно, геть із себе оці мерзенні речі, нажиті нашою кров’ю й потом! (Пустунка і Битюг неохоче розстаються із своїми обновками). ТРИБУН. А тепер – мітинг, товариші! (Усі розсаджуються). Насамперед, щоб бува ніхто з вас, не відчував кривди, будинок паразита Дуддела є власністю усіх тварин-скотів, – це буде музей експлуатації тварин! (усі піднімають руки). Одностайно!
УСІ. Правильно! Справедливо!
ВОЖДЬ. Жодне тварина не житиме в будинку, як заповідав Старійшина!
УСІ. Правильно! Справедливо!
ВОЖДЬ. Наступне питання. Слово має товариш Трибун!
ТРИБУН. Наша найнагальніша задача – засвоїти основи Скотизму. Але це можливо після засвоєння грамотності. Отже, – швидко вивчити абетку, навчитись читати та засвоїти заповіді Скотизму!
ВОЖДЬ. Ото ж бо. Зараз товариш Горлопан покаже сім заповідей Скотизму, розробленими напередодні Великого Бунту СпецСвинКомом. (Горлопан вносить величезний рулон із написами).
ВОЖДЬ. Заповіді напишемо великими літерами на стіні!
ТРИБУН. Заповідь перша: хто ходить на двох ногах, твій ворог!
ГОРЛОПАН. Заповідь друга: хто ходить на чотирьох лапах або має крила, твій друг!
ТРИБУН. Хай жодне тварина не носить одягу!
МАГОГ. Хай жодна тварина не спить у ліжку!
БІГБИР. Хай жодна тварина не п’є спиртного!
ГОРЛОПАН. Хай жодна тварина не вб’є іншої тварини.
ВОЖДЬ. Усі тварини поміж собою – рівні!
(Упродовж читання тварини кивають головами на знак цілковитої згоди).
ВОЖДЬ. Запам’ятайте ці сім заповідей як свої імена.
(Долинає мукання корів).
ГОРЛОПАН. Ми забули про корів, їх треба подоїти.
БУГАЙ. У моїх дорогих телиць лускають вим’я від молока!
ВОЖДЬ (швидко реагуючи). Товариші Трибун і Горлопан – терміново подоїти корів. Тим часом розучимо сім заповідей. (Трибун і Горлопан ідуть). Отже, почнемо: хто наш ворог?
ПЕГАС. Усі, хто на двох ногах – наш ворог…
ВОЖДЬ. Цілком вірно, товаришу Пегас. А хто наш друг?
КОЗАЧКА. Усі, у кого чотири лапи або два крила.
ПУСТУНКА. А в кого три лапи або лише одне крило?
ВОЖДЬ (трохи спантеличено). Це питання складне, мабуть тварини-інваліди, покалічені бузувіром Дудделом – його вороги, і наші друзі.
ПУСТУНКА. А-а-а-а…зрозуміло…
(Горлопан та Трибун вносять відра з молоком, які парують. Тварин охоплює незвичайне пожвавлення; усі з цікавістю дивляться на відра. Входять Бігбір і Магог із блокнотом та рахунками).
ПУСТУНКА. А що буде з цим молоком?
БИТЮГ. Дуддел зазвичай підмішував молоко до нашого корму.
БУГАЙ. Молоко – це харч для молодих телят.
БІГБІР (поспішно). Це молоко не варто уваги, товариші. Найважливіше зараз – турбота про врожай.
ВОЖДЬ. Товариш Трибун очолить боротьбу за врожай, а я повернуся за кілька хвилин. Уперед, товариші, – косовиця не чекає!
(Тварини шикуються з вилами і граблями і під керівництвом Трибуна марширують на місці. Легке затемнення, потім знову світло, на сцені ті самі персонажі, але відра кудись зникли. З’являється Пустунка)
ПУСТУНКА. Молоко… зникло!..
ВОЖДЬ (виходячи з будинку м-ра Дуддела). У чому справа, Пустунко? Чому не в полі?
ПУСТУНКА. Та я за двоколкою, товаришу Вождь… А де молоко?
ВОЖДЬ. От і добре. Мені як раз потрібний транспорт. Призначаю тебе помічником із транспорту. Ти створена для цього.
ПУСТУНКА. А молоко?..
ВОЖДЬ. Молоко, Пустунка, так само шкідливе, як і цукор. Треба їсти сіно й овес. Поїхали! (Залазить на двоколку і вони обоє виїжджають. Затемнення.)
СЦЕНА 4
На сцені стіжки сіна, декорації ті ж самі. Посередині стовбичить величезний годинник, стрілки якого увесь час крутяться. Гримить помпезна музика. Вождь керує з двоколки; Горлопан, із банкою фарби, пише на землі гасла-транспаранти; Трибун із секундоміром і блокнотом ходить і підбадьорює працюючих; всі інші переносять сіно з одного стіжка копни до іншого. Сцена розцяцькована гаслами.
МАГОГ. Бадьоріше товариші, енергійніше!
ВОЖДЬ. Закінчимо збір врожаю на три дні раніше! Сьогодні, як і вчора, краще усіх – товариш Битюг!
БІГБІР. Товариш Битюг – ударник і худоба-патріот!
БИТЮГ. Я працюватиму ще краще!
БІГБІР. На другому місці – товариш Бугай!
БУГАЙ. Ворушу своїми рогами і копитами!
ПУСТУНКА. Ох, у мене мігрень, я ледве на ногах тримаюсь…
ТРИБУН. Викладаймося на всі сто відсотків, Пустунко! Героїчна праця варта того!
ПУСТУНКА. Я застудила горло і хочу спати…
ВОЖДЬ. І не соромно, Пустунко? Живеш своїми примітивними інстинктами. Лишень подивись, як працюють інші! Хіба це не надихає?
ПУСТУНКА (в’яло). Надихає, товаришу Вождь, але я ж відповідаю за транспорт…
ТРИБУН. Сьогодні, як і вчора, несвідомими і повільно працюючими елементами залишаються Пустунка і Пегас.
ГОРЛОПАН. Розберемо їх поведінку на зборах!
ВОЖДЬ. Цілком правильно, товаришу Горлопан. Пегас, хіба ти не задоволений, що ми вигнали мучителя Дуддела?
ПЕГАС (ухильно). Ніхто ніколи ще не бачив мертвого віслюка.
(Стіг сіна вже перенесений, всіх охоплює ейфорія закінчення роботи)
МАГОГ. План тижня виконаний, товариші-скоти! Ура, товариші-скоти!
УСІ. Ура! Ура! Ура!
ВОЖДЬ. А зараз, зберемося на черговий мітинг згідно засіданню СпецСвинКому!
(Горлопан із Трибуном розвішують черговий агітплакат. Усі розсаджуються перед двоколкою, поперед якої Горлопан і Трибун).
ВОЖДЬ. Любі скоти! Поздоровляю із трудовою перемогою, із достроковим завершенням плану тижня! Слово візьме товариш Трибун.
ТРИБУН (стаючи перед двоколкою). Праця і сіно – це прекрасно! Але не слід забувати про організацію праці. СпецСвинКом постановив створити Комітет із виробництву яєць для курей, Комітет чистих хвостів для корів, а також інші комітети. У мене все. Слово має товариш Бігбір.
БІГБІР. Запам’ятаєте: лише грамотна тварина здатна засвоїти великі ідеї Скотизма або, принаймні, збагне сім заповідей. Вечорами після роботи усі будуть вивчати абетку. Заняття вестиму я особисто. Або хтось із свиноти.
МАГОГ. Ми створили комітет для ліквідації безграмотності – Спецлікбез.
ГОРЛОПАН. Хіба це не чудово, товариші-скоти? Ура, товариші-скоти!
УСІ. Ура! Ура…
МАГОГ. До осені усі мають стати письменними. Усім зрозуміло?
ВОЖДЬ (не дочекавшись відповіді). Мітинг завершено. Вперед до нових трудових й навчальних звершень, товариші-скоти!
КОЗАЧКА (зненацька). Я отут хотів того…ну…запитати, куди поділися відра із молоком?
БУГАЙ. Так, я теж хотів запитати, а де молоко від моїх телиць?
ПУСТУНКА. І я теж хочу запитати: куди поділися опалі яблука?..
ВОЖДЬ (злегка розгубивши). Звичайно! У нас немає від вас секретів, товариші! Слово має товариш Горлопан.
ГОРЛОПАН (під підбадьорливими поглядами Вождя і Трибуна). Товариші-бидляки, худоба-соратники! Із усією відвертістю ми рапортуємо перед вами, що як молоко, так і яблука складають невід’ємну частину раціону свиноти…
УСІ (із глухим підсвідомим обуренням). Хіба ж це рівність?
ТРИБУН (нервово втручаючись). Спокійно, товариші-скоти! Тихо! Зараз я усе поясню!..
УСІ (з невдоволенням). Де ж справедливість! Це – нерівність!
ВОЖДЬ (до свиноти). Чого вклякли? Поясніть-но масам!
МАГОГ (натхненно). Тихо! Товариші-скоти, гадаєте, ми, свині, їмо це з великою радістю? Та у нас жодних привілеїв, крім турботи про вас!
БІГБИР. Зрозумійте, що ми, свині, змушені вживати це несмачне молоко і червиві яблука! Бо в них поживні речовини і вітаміни, які вкрай необхідні, щоб ми, свинота, правильно керували вашим щастям.
МАГОГ. Успішне управління «Ското-хутором» залежить виключно від здоров’я свиноти! Задля вашого ж блага, ми змушені їсти кислі яблука і, пити прокисле й жирне молоко…
ТРИБУН (підхоплюючи). Невже ви не можете збагнути, – що буде, якщо у нас не стане яблук і молока? Ослабнемо здоров’ям… і перестанемо керувати!
ГОРЛОПАН (у запалі). А знаєте, що тоді буде? Настане рабство, бо експлуататор Дуддел повернеться назад! Хто хоче повернення кастратора Дуддела?
ВОЖДЬ. Добре, товариші свині! Ви все правильно пояснили худобі!
БІГБІР. Ну, тямите, куди діваються яблука й молоко?
КОЗАЧКА (сердито дивлячись на Пустунку). Спасибі свиноті за роз’яснення сутності питання, бо тут деякі…
ТРИБУН. Товариші! Ухвалимо спеціальну резолюцію! Наближається врожай яблук; тож їхнє споживання залишається винятково за нами, свинями, так само як і молоко – адже за осінню – зима й весна. Щоб ми, свині не заслабли і щоб не повернувся кастратор Дуддел…Усі згодні?
УСІ. Згодні. Одностайно!
МАГОГ. Мітинг скінчено. Всім усе зрозуміло?!
УСІ. Так!
ВОЖДЬ. Тоді усім спати! Завтра на нас чекають нові трудові подвиги.
(Легке затемнення. Копиця переміщається на своє колишнє місце)
СЦЕНА 5
Сцена злегка освітлена. У зручному кріслі, поклавши ноги на низький столик, сидить Трибун, на столику запалені чотири гасові лампи. Збоку за спиною в Трибуна підсвічена дошка-плакат з абеткою, а в руці – вказівка. Перед столом на лавці Пустунка, Пегас, Козачка, Бугай, Битюг й Мадонна. Збоку стоять величезні тризубі вила пофарбовані блакитною фарбою, зроблені із широкої лопати і нап’яті на жовну палицю.
ТРИБУН (підводячись). Отже, урок № 69. Мушу визнати, товариші-скоти: навчання йде кепсько – гірше, ніж праця. Підлий кастратор Дуддел твердив, що навчання нібито не для худоби. Тож доведемо завзятістю в осягненні абетки, що вона нам по зубах, як і сім заповідей Скотизму!
ПУСТУНКА. А якщо мені невтямки? Що ж мені робити?
ТРИБУН. Не перебивай, товаришко Пустунко, не панікуй. Отже, помітних успіхів досягла коза Козачка. (Усі аплодують). Козачка читає і пише майже вільно, як і свині. А на першому місці – наш старий і всіма шановний віслюк Пегас! Молодець! (Усі аплодують).
ПЕГАС. Як на мене, у світі немає нічого кращого, ніж читання!
ТРИБУН. Але є й відстаючі, несвідомі тварини. От, наприклад, Мадонна. Поясни усім, чом так погано вчишся?
МАДОННА (підводячись). Ну… ну… загалом, я вивчила літери абетки, а от складати з них слова…важко…
ТРИБУН. Соромно, Мадонна! Але ще гірше справи у товариша Битюга. Чом ти так погано вчишся? БИТЮГ. Я вже розповідав…
ТРИБУН. Бачиш, Битюг, тобі соромно. Нумо, ще раз поясни нам!
БИТЮГ (підводиться, тупо уп’явшись в абетку ). Я… я… ніяк не можу просунутися далі літери Д. Щодня на піску я креслю копитом літери А, Б, В, Г, Д… Тоді напружую пам’ять і не можу згадати літери, що йдуть далі… МАДОННА (співчутливо). Бідолаха ти наш, Битюг…
БИТЮГ (розчулившись) … Якось, я згадав наступні літери…(дивиться на абетку) – Е, Ж, З, але на той час я цілком забув перші п’ять літер – А, Б, В, Г, Д. Напевно, я створений лише для праці… Адже я ударник… (Сідає ).
ТРИБУН (м’яко, з осудом). Битюг, у навчанні треба досягти таких результатів, як і у праці! Сподіваємося, що ти виправишся.
БИТЮГ. Я прагнутиму. Я …я докладу зусиль!… ТРИБУН. На черзі – товариш Бугай. Чом ти Бугаю вчишся – м’яко сказати, – кепсько? БУГАЙ. Зате добре ворушу рогами і креслю ними літери на землі! Не те що Битюг копитами! Я й надалі ворушитиму – як рогами, так і мозком!
ТРИБУН. Так, це вже прогрес у порівнянні з Пустункою! Адже найганебніше неуцтво виявляє саме несвідома Пустунка! Що скажеш? ПУСТУНКА (роздратовано). А що я можу сказати? ТРИБУН. Не соромно? Тоді я розповім: Пустунка вчить лише літери, які складають її ім’я! Викладає їх гілочками і прикрашає їх квіточками, кружляє й захоплюється ними! (між тим непомітно з’являється Бігбір).
БІГБІР. З такою самозакоханістю, не швидко вивчимо всі сім заповідей!
МАДОННА. Що ж нам робити? ТРИБУН. Не втрачати віри! Для вашого ж блага, ми свині переробили сім заповідей в один мудрий девіз: “Чотири кінцівки або два крила – добре; дві ноги – погано! Чотири кінцівки або два крила – добре; дві ноги – погано!” Нумо, за мною! Чотири кінцівки або два крила – добре…
УСІ. Чотири кінцівки або два крила – добре… ТРИБУН. Дві ноги – погано.
УСІ. Дві ноги – погано. ТРИБУН. От і пречудово! А зараз усі разом, ще раз!
УСІ. Чотири кінцівки або два крила – добре…
ТРИБУН. Сміліше, сміліше!..
УСІ. Дві ноги – погано.
ТРИБУН. Ще раз! УСІ. Чотири кінцівки або два крила – добре, дві ноги – погано, чотири кінцівки або два крила – добре, дві ноги погано!
ТРИБУН. Напишемо це на клуні! (Поки бере фарбу, пензлик, дробину і пише гасло, усі дружно скандують почуте гасло).
ПУСТУНКА (до Бігбіра). А я б хотіла запитати: а якщо у тварини немає однієї кінцівки, замість чотирьох – три. Це чи погано чи добре?
БІГБІР. Це питання вже поставало. Напевно, це тварюка, скалічена людиною. Отже – це наш спільник.
ПУСТУНКА. А я от бачила лисицю, що відгризла сама собі лапу, щоб вибратися з капкану.
ТРИБУН. Яка ти дурепа, Пустунко! Хто встановив капкан? Людина-убивця! Дійшло?
ПУСТУНКА. Начебто…
КОЗАЧКА (відводячи убік Пегаса). А де товариш Вождь? Чом він не займається з нами?
БУГАЙ (підозріло). А може він займається із коровами?
ПЕГАС. Він зараз займається з іншими…
КОЗАЧКА. Це з ким же?
ПЕГАС. З цуценятами, що виростуть… у здоровенних, лютих собацюг. Кхе… кхе…Не патякайте…Ніхто ще не бачив мертвого віслюка!
(Затемнення, музика ).
Сцена шоста.
Декорації ті ж самі. Сцена й клуня завішені так, що написи заповідей на них не видні. Над верандою будинку табличка “Ското-хутір” перемінилася на іншу – “Готель Червоний лев» із зображенням стоячого на двох ногах лева. На веранді за столиком, із прикріпленої до сорочки серветкою, сидить м-р Дуддел і дудлить віскі. Поруч – на
поручнях сидить ворон Пророк і вголос читає газету “Таймс”.
ПРОРОК. “Лідери повсталих тварин колишньої ферми м-ра Дуддела
М-Р ДУДДЕЛ (перебиваючи). Ото, ще сволота! Невже, так й написано: “колишньої ферми”?
ПРОРОК. Так і написано… Далі, “яка зветься тепер “Скотинячим хутором”, або “Ското-хутором”, розсилають в усі панські маєтки емісарів-голубів з відозвами про “Скотизм” із його сьома заповідями…”
М-Р ДУДДЕЛ (перебиваючи). От бидло немите! Тьху! Просто мерзотники, жлобська худоба!
ПРОРОК. Дозвольте, хазяїне (продовжує читання). “Повідомляється, що м-р Дуддел розповідає кожному фермерові про свою моторошну втечу та волаючу несправедливість, жертвою якої він став.
М-Р ДУДЕЛ. Що-що?
ПРОРОК. “Проте громада аж ніяк не співчуває йому, демонструючи нечувану байдужність до колеги, котрого дехто називає пияком”.
М-Р ДУДДЕЛ (філософсько-войовниче). От падлюки! Та хіба вони не дудлять віскі? Ще пошкодують!..
ПРОРОК. “Серед фермерів є й такі, котрі прагнуть обернути невдачу, м-ра Дуддела, на вигоду собі. Є навіть такі, хто таємно зловтішається…”
М-Р ДУДДЕЛ (зацікавлено-агресивно). Це ж хто такі?
ПРОРОК (флегматично). Тут не зазначено. “У союзі фермерів розгорілися жваві дебати. Найближчі сусіди м-ра Дуддела – м-р Шуллер з Лисячого гаю й м-р Фрідріх з Вовчого поля, які раніше обопільно ненавиділи одне одного, заявили, що налякані подіями на «Скотинячому Хуторі. А ще рік тому вони ставилися до страждань м-ра Дуддела іронічно-глумливо”.
М-Р ДУДДЕЛ. Так і написано?
ПРОРОК. Саме так, хазяїне! (читає далі). “Усі пророкували економічний крах “Скотинячого хутора” після перемоги так званого “Великого Бунту, осяяного ідеями Скотизма”. А тепер всі фермери рішуче відгороджують свої маєтки від, як вони висловилися, – “голубиної зарази Скотизму…”
М-Р ДУДДЕЛ. Дійшло нарешті до йолопів! От бевзні! (На велосипедах до веранди раптом під’їжджають м-р Фрідріх й м-р Шуллер. Углядівши їх, м-р Дуддел підводиться). Ну, нарешті, джентльмени. Браво! Почуття здорового глузду подолало ваші чвари!
М-Р ФРІДРІХ (із акцентом). Гуттен таг, м-ре Дуддел. Не сумуйте! Разом ми цих мерзотників у баранячий ріг скрутимо! (Спішується з велосипеда і ставить його біля веранди).
М-Р ШУЛЛЕР. Хeллоу, радий вітати, любий сусіде, хоча відокремлює нас величезне озеро і те, що ви, пробачте – вигнанець! Так, м-р Фрідріх має слушність – ми напнемо їхні шкури на барабани, аби іншим стало в науку не наслідувати цих бидляків-жлобенків! (Спішується з велосипеда).
М-Р ДУДДЕЛ. Пророк, стільці джентльменам. (Пророк моторно виставляє на веранді три стільці і столик; Дуддел потискує руки прибулим). Джентльмени, гадаю, нам є що обміркувати. Ця пташина зараза, шо летить із моєї ферми – гірша від пташиного грипу і будь коли може охопити й ваші маєтки. Прошу сідати, джентльмени. (Усі сідають).
М-Р ФРІДРІХ. Повірте, ми не на жарт стурбовані тим, що відбувається на “Скотинячому хуторі”… вибачте… у вашому… маєтку, м-ре Дуддел.
М-Р ШУЛЛЕР. Авжеж, не будьмо приховувати цього, любий сусіде. Інші фермери, може, й глузують, ба навіть зловтішаються, а от ми, ваші сусіди, розуміємо, що ситуація вийшла з-під контролю… (Невеличка пауза, м-р Дуддел підводиться і задумливо ходить туди-сюди).
М-Р ДУДДЕЛ (дипломатично й одночасно уїдливо). Не варто пояснювати прописні істини, джентльмени. Нагадаю, що з початку заколоту проти моєї власності, ви, однак, несерйозно поставилися до загальної загрози. (Із притиском). Саме ви – обоє!
М-Р. ШУЛЛЕР. Одначе, що за тон! Далебі, м-р Дуддел, ви перебільшуєте!
М-Р ДУДДЕЛ (ігноруючи енергійні протести). Анітрішечки, панове! Ні, джентльмени. Я не дорікаю, що ви не зуміли надати мені допомогу. В ім’я спільних дій, мушу нагадати про помилки, аби ви, прецінь, не повторювали їх у майбутньому. От ви, наприклад, м-ре Фрідріх.
М-Р ФРІДРІХ.. Я? Що я?..
М-Р ДУДДЕЛ. Так, так, саме ви! Ви ж бо волали, що буцімто, повсталі на моїй фермі – бидлячна худоба, не протримаються й двох тижнів, а відтіль режим збанкрутує! Минув рік, а вони там, буцімто, процвітають…
М-Р ФРІДРІХ. Процвітають – це перебільшення. Та ми зібралися не для взаємних докорів – ви щойно втовкмачували про згуртованість! Це ж ви, м-ре Дуддел довели життя цих скотів до зубожіння. Ми вас попереджали!
М-Р ДУДДЕЛ (з докором, агресивно). Ви? Мене?
М-Р ШУЛЛЕР. Джентльмени, джентльмени, я прошу вас…
М-Р ДУДДЕЛ. А ви теж нічого собі, м-ре Шуллер! Замість, щоб реально приборкати цю худобу, цих скотів-жлобенків, вимісти цих рогато-копитних самозванців, ви зайнялися просторікуваннями про якесь там ідіотське соціальне партнерство, профспілкову мораль, натхненну працю скотів, та приватизацію їх угідь! Та ви, либонь, провокатор-жартівник!
М-Р. ШУЛЛЕР. Дозвольте, одначе!!
М-Р ДУДДЕЛ. Не дозволю!!! Ви критикуєте їх за те, що, нібито на “Скотинячому хуторі” процвітає канібалізм, катування, звірства, таврування розпеченими підковами, що живуть у волаючій, аморальній полігамії! Начхати на це – від цього не легше! Це і є ваша допомога? На словах! Та ви – пустопорожнє базікало!
М-Р ФРІДРІХ. Я гадаю, джентльмени, що зараз аж ніяк не до лайок! Час діяти. Час діяти! І геть розбіжності!
М-Р ШУЛЛЕР. Істину глаголете! Діяти згуртовано, показати їм, де раки зимують! Всипати по жмені шроту, щоб й гадка минула про той їх скотинячий рай на землі!
М-Р ДУДДЕЛ (іронічно). Слова, джентльмени, слова. Ви знову навипередки красномовні. Куди подівся ваш ідеалізм, м-ре Шуллер? Ні, тут не парламентські дебати! Ви начебто за дії, – так? А кошти? Тут потрібні гроші – де узяти шрот, порох, рушниці. Де їх узяти, я вас питаю?
М-Р ФРІДРІХ. Ладен пожертвувати векселями під частину свого врожаю.
М-Р ШУЛЛЕР. Слово джентльмена, я закладу банківську позику на добрива! Щоб приборкати скотів і повернути їх у стійла!
М-Р ДУДДЕЛ (намагаючись сховати хвилювання). Ну, й що з цього випливає?
М-Р ФРІДРІХ. Збройна експедиція щоб приборкати цей скотинячій хутір!
М-Р ШУЛЛЕР. Так, сьогодні ж усе й обміркуємо, завтра закупимо все і післязавтра вранці вирушаймо! М-Р ДУДДЕЛ. Оце дійсно справа! До речі, конче необхідно дати гідну відсіч отій мерзотній скотинячій пропаганді! Ви чули ці плітки й вигадки про буцімто «колишнє рабське життя на хуторі»?
М-Р ФРІДРІХ (уїдливо). А ви що, їх читаєте?
М-Р ДУДДЕЛ. На жаль, доводиться. Вони розсилають брошури з назвою «Скотинячий рай на землі», «Священна історія Великого Бунту скотини», «Як бидло запанувало і стало самостійним хазяїном», «Ідеї Скотизму житимуть вічно» та іншу гидоту! Пророк, дай-но зразки цієї макулатури. (Пророк приносить пачку макулатури)
М-Р ФРІДРІХ. (Гидливо й з відразою розглядаючи брошури).М-м-м… Сумнівно, щоб худоба інших ферм увірує у цю нісенітницю…Не всі ж письменні. Я ось для своїх почав здійснювати деякі реформи…
М-Р ШУЛЛЕР. Графоманство все це, скотиняче марення. Проте гадаю, це без сенсу – ніхто не повірить у цю нісенітницю!
М-Р ДУДДЕЛ (філософськи). Однак, добродії-ліберали, худоба у це вірить. Ми вирішили, що назавжди покінчимо із цією пошестю, гіршою від пташиного грипу, варто саме діяти, а не патякати! Пророк, віскі джентльменам! Підіймемо келихи за успіх майбутньої кампанії. (Затемнення. Музика гімну «Пануй Британіє»).

СЦЕНА 7.
Мирний, тихий вечір на фермі. Співає соловейко. Худоба хутора в зборі. Вождь на веранді за столиком і щось зосереджене пише. Трибун, зібравши напівсонних тварин, намагається втовкмачити їм основні постулати Скотизму. Зненацька, засапавшись, уривається Горлопан.
ГОРЛОПАН. Тривога, тривога, товариші-скоти! До оборони – шикуйсь!
( Запановує паніка ).
ТРИБУН. Спокійно товариші, не панікуйте! (до Горлопана). Що трапилось?
ГОРЛОПАН (влітаючи на веранду і захоплюючи за собою Трибуна). Вони йдуть! Вони йдуть!
ВОЖДЬ (ліниво). Хто йде? Делегації тварин з повсталих сусідських ферм? Так я і гадав! Це голуби ефективно поширюють наші ідеї. Я це передбачав! (Горлопан, нахилившись, щось шепотить Вождю на вухо, той підхоплюється). Брати й сестри скоти, тварини і худоба, ми – в небезпеці! (Щось шепотить Трибунові). А зараз слово для агітації має товариш Трибун. (Здалеку, неголосно, доноситься чіткий барабанний дріб, схожий на дріб капелівцев).
ТРИБУН (оперізуючись ременем, портупеєю і кулеметною стрічкою). Товариші-скоти! Сестри і брати! Не панікуйте! Зараз ми з вами станемо соратниками! Як донесли наші вірні постові голуби, підступний містер Дуддел, що не скорився із втратою своїх привілеїв, цей гнітючий визискувач-кровожер зумів організувати проти нас каральну експедицію! До зброї – товариші-скоти!
МАГОГ. А ми таки дамо їм відсіч! За допомогою вічно живучих ідей Скотизму ми розтрощимо нашими копитами, ратицями та рогами тисячу Дудделов та їхніх найманців! Нас не захопиш зненацька! Товариші-тварини, насамперед у нас на озброєнні наш бойовий гімн. Під мудрим керівництвом свиноти, ми зараз же організуємо ефективну оборону. Перемога буде наша!
ВОЖДЬ. Я призначаю себе головнокомандуючим, товариша Трибуна – командуючим об’єднаною самообороною «Ското-хутора», а товариша Горлопана – його заступником. Організацією оборони підступів візьме на себе товариш Магог! А за координацію дій відповідає товариш Бігбір. Дамо банді Дуддела гідну відсіч! Трибун, швидко організуй оборону! По місцях!
(Барабанний дріб рішуче наростає).
ТРИБУН (дістає з-під столу давньоримський шолом і книгу, вдягає шолом і розкриває книгу). Це мудрі записки римлянина Гая Юлія Цезаря про Галльську війну. У них – наш ключ до перемоги! Отже, розставимо наші сили. За моєю першою командою голуби злітають і забризкують інтервентів Дуддела голубиним лайном.
УСІ. Як мудро, просто і геніально! Це зіб’є їх зі шляху!
ТРИБУН. За моєю другою командою гусаки почнуть сичати і кусати загарбників за ноги!
УСІ. Правильно, правильно!
МАГОГ. Головне – це цілковита покора наказам!
ТРИБУН. Товариші! Це – тактика! Голуби і гусаки стануть гоплітами – так звалися легкоозброєні воїни Олександра Македонського! Потім ми організуємо нашу македонську фалангу – барани й вівці вишикуються в одну шеренгу і вдарять по Дудделу та його найманцях своїми рогами й лобами прямо в самісінькі чола атакуючих!
БІГБІР. Правильно! Це буде друга лінія оборони! А потім, як супротивник підійде до нашої огорожі, яку ми начебто будемо захищати. Але отут, ми зненацька від оборони перейдемо в рішучий контрнаступ! От у цьому й полягає стратегія! По місцях, друзі!
(Барабанний дріб невблаганно наближається. Тварини викочують діжки і ставши на них із граблями, вилами і косами займають оборону уздовж стіни, повернувшись спиною до глядачів. Вождь неохоче, з явно роздратованим видом залазить у двоколку, дістає пляшку з-під шампанського і через горлечко дивиться в неї поверх стіни як у підзорну трубу. Трибун стає поруч).

ВОЖДЬ. Увага, вони наближаються. Трибун, приготуватися: голуби – на зліт! (Трибун віддає жест-команду. Чутні звуки змахів крилами). Ага, розгубилися! (Трибуну). Віддати наказ гусакам!
ТРИБУН. Гусаки – уперед! (Чутне шипіння і прокльони наступаючих; барабанний дріб з перебоями стихає).
ГОРЛОПАН. От душогуби! Вони б’ють гусаків палицями!
ТРИБУН (азартно, немов радіокоментатор). Наші гусаки героїчно, йдучи на вірну смерть, ефективно щипають ворога за ноги і штани! Головний гусак гине, але щось сичить!
ВОЖДЬ. Певен, що перед тим як вмерти, він клянеться у вірності ідеям Скотизма, і в передсмертному подиху сичить: “Хай живе Ското-хутір!”
(Лиховісний барабанний дріб відновляється, він вже ближче й ближче).
ГОРЛОПАН (приголомшено). Там усе біло від гусячого пуху! ВОЖДЬ. Нічого, у нас ще є кому проявити чудеса героїзму і тваринного патріотизму! Трибун! Віддати наказ барано-македонскій фаланзі! ТРИБУН (зіскакуючи з двоколки і вибігаючи до стіни, стає на діжку). Увага, барани й вівці! В ім’я священних ідей Скотизму, за Ското-хутір і світле майбутнє тварин – уперед! (Доноситься жалібне бекання).
ГОРЛОПАН. Клянуся духом Старійшини, вони прорвалися через ворота і наближаються до стіни корівника! Трибун, твої барани не воїни, потрібно було послати козлів!
ТРИБУН. Зараз ця зграя наймитів піде на штурм, і тоді в контратаку підуть козли. Ми їм приготували парфумерний сюрприз! Битюг, а нумо швидко, діжки з гноєм і черпаки!
БИТЮГ. Слухаюся, товаришу Трибуне! (Зістрибує з діжки і ставить на неї іншу, розвертає їх до глядачів, що можуть прочитати три яскравих написи: “Фекал”, «Гній”, “Гівно” і відразу роздає черпаки. Барабанний дріб уже зовсім близько).
ВОЖДЬ. Ну, зараз ми закидаємо їх цією секретною зброєю!
ТРИБУН. Увага, приготуватися! Наповнити усім черпаки, готуйся… Вогонь! (Усі запекло орудують черпаками, Вождь і Трибун допомагають їм жестами)
ГОРЛОПАН. Ага, мабуть наша зброя їм не до смаку! Так їх, товариші-скоти! (Чутні лемент та розгубленість наступаючих).
ТРИБУН. Приготувати до бою рога, ратиці, щелепи і копита!
ГОРЛОПАН. І лоби теж, особливо – твердолобим!
БІГБІР. Зметемо, товариші-скоти, найманців, дамо відсіч цій банді!
МАДОННА. У Дуддела страшна зброя! Він цілиться з рушниці, він стріляє! (Лунає постріл).
ГОРЛОПАН. Твердолобим ніякі кулі не страшні!
ВОЖДЬ (розгублено). Трибун, давай-но сигнал атаки! (Звучить горн).
ТРИБУН. Усі на останній бій з людською породою! Я особисто очолю цю контратаку! Уперед із гімном!
(Із гиканням усі перестрибують через стіну, і зі співом кидаються на невидимих людей, чутні постріли, бойові заклики, звуки боротьби. На сцені залишається лише один Вождь, сцена залита могутнім червоним світлом).
ВОЖДЬ (кричить). Клянуся тінню Старійшини, ворога переможено, – він біжить, він у паніці! Хай живе Великий Бунт і Скотизм!!! Ура!
(Чутне потужне “ура”! Наступає тиша, червоне світло змінюється звичайним. Лунає сигнал відбою, потім чутний переможний барабанний дріб, упереміш з горном; маршируючи на сцені, з’являються один за одним переможці з вилами, на яких бовтаються трофеї – капелюх, чобіт, ремінь. Попереду, із перев’язаною головою, тріумфально прямує Трибун, несучи рушницю м-ра Дуддела. Усі врешті-решт шикуються навколо двоколки, Пустунка впрягається і Вождь робить коло пошани).
ВОЖДЬ. Товариші-скоти, брати і сестри-тварини, соратники! Ворогу не вдалося прорватися! Завдяки мудрій обороні свиноти і цілковитій покорі наказам, ми перемогли!!! Ура, Товариші-скоти!
УСІ. Ура, Ура, Ура! (хором починають співати приспів гімну, а потім усі з диком кувіканням танцюють ).
ГОРЛОПАН (намагаючись узяти ситуацію під контроль). Увага, товариші-тварини, увага! Так, ми перемогли, однак ми повинні вшанувати пам’ять полеглих гусаків і однієї вівці. Ми повинні з почестями поховати їх. Після мітингу Пустунка і Мадонна зберуть тіла загиблих, а Козачка допоможе їм.
ТРИБУН. Товариші-скоти! Історія нашого “Ското-хутора” ще не раз наповниться славними традиціями! Ми одержали бойовий досвід чіткої самооборони, а день перемоги над Дудделом увійде в історію Скотизму та буде вписаний золотими літерами, як і сам день Великого Бунту!
ГОРЛОПАН. Пропоную заснувати бойовий орден – “Герой Ското-
хутора 1-й ступеня”. Хто за? Підняти ратиці, копита або крила! (Усі піднімають). Одностайно!
ТРИБУН. Пропоную деякі зміни. Орден – це якось не по простому, не по тваринячому, це якось помпезно. Може варто заснувати скромні медалі із вовни полеглої вівці 1-го і 2-го ступеня? Їх можна носити по вихідним та святам.
УСІ. Правильно, правильно. Товариш Трибун правий!
ГОРЛОПАН. Гаразд. Пропоную нагородити медаллю 1-ї ступені товариша Трибуна і товариша Битюга, а медаллю 2-ї ступені – полеглих гусаків і нашу героїчно загиблу вівцю, посмертно!
ПУСТУНКА. А як вони зможуть їх носити, – адже вони мертві?
БІГБІР. Знову ти зі своїми дурними запитаннями! Сказано ж тобі, нагородити їх посмертно, ти просто дурепа, це означає не фізично, а морально!
ГОРЛОПАН. Товариші-тварини, я закликаю вас ставити питання свідомо, а не відволікати нас від священної теми битви… До речі, як ми її назвемо?
БУГАЙ. Давайте назвемо її “Битву-розгром кровожера Дуддела і його найманців”!
КОЗАЧКА. Це якось не віддзеркалює учасників. Давайте назвемо її “Перемога рогів, ратиць, копит, щелеп та твердих лобів над рушницями найманців Дуддела”.
МАДОННА. Як на мене – занадто довго. Потрібно увічнити пам’ять полеглих. Назвемо битву “Ви жертвою впали в боротьбі проти Дуддела”…
БІГБІР. Краще назвемо битву “Наша відповідь агресору Дудделу”!
ТРИБУН. А може її варто було б назвати “Битва під мудрим керівництвом свиноти”?
ВОЖДЬ (перебиває його). Назвемо її скромно, просто і коротко – «Битва під корівником». І нема про що й балакати! Помпезність, нам тваринам-скотам, ні до чого.
ГОРЛОПАН (натхненно). О, як мудро і просто! Як коротко й чітко! “Битва під корівником”! І цим усе сказано! Так хай живе товариш Вождь!
УСІ. Ура! Ура! Ура!
ВОЖДЬ (слабко протестуючи). Не треба овацій, друзі! Це – наша загальна перемога! Гадаю, що захоплену рушницю агресора Дуддела підвісимо під нашим флагштоком і будемо салютувати з неї у роковини “Великого Бунту” й «Битви під корівником».
БІГБІР. Це стане нашою свяченою традицією!
ВОЖДЬ. Поздоровляю товаришів Трибуна і Битюга: їм дане звання “Заслужений скот-герой першого класу” та медаль із вовни полеглої вівці. Мітинг скінчено. Поздоровляю усіх із перемогою, товариші-скоти! Ура!
УСІ. Ура, ура, ура! (запановує атмосфера загальних веселощів й ейфорії).
КОЗАЧКА (підозріло до Пустунки). А ти чому не радуєшся?
ПУСТУНКА (з дурним вираженням мордяки). До мене все ж таки не доходить: як це не фізично, а морально?
ЗАТЕМНЕННЯ.

СЦЕНА 8
На сцені зима – задник сцени пофарбований або задрапований у білий колір. Битюг і Бугай витягають на сцену невеличкі сані із реманентом. Від тварин йде пара.
БУГАЙ. Ну й зима видалася! Колотун моторошний! Вівса б пожувати! Може погріємося, багаття розкладемо?
БИТЮГ. Чого захотів – багаття, вівса! Розмріявся! Може ще й пряників-медяников чи може цукру? Все це буде за повної перемоги Скотизма. А зараз дрова і паливо в дефіциті – одне голе поле! Хіба що хмиз…
БУГАЙ (тужливо). А дехто уже живе за цілковитої перемоги Скотизма!
БИТЮГ (підозріло). Це хто ж?
БУГАЙ (не відразу). Пустунка, наприклад. Оце зорював землю біля ферми Шуллера і бачив, як конюх – рудий, у гетрах та строкатому піджаці, давав їй грудочки цукру й чесав ніс, а вона, забувши клятву, іржала від задоволення.
БИТЮГ. Тобі, привиділося. От товариш Вождь вчить, що облудні марева – як цукор, це теорія обману зору. Ти мені скажи – норму виконуєш?
БУГАЙ. Скажеш таке! Земля змерзла, тверда, як камінь. І навіщо її потрібно орати узимку?
БИТЮГ. Це, щоб ти від лінощів не здох. БУГАЙ. Ти, далебі, кумекай, що кажеш! Фільтруй своє іржання! Це так вас вчить Вождь. А от товариш Трибун вчить нас жити трішечки інакше.
БИТЮГ. Нема про що й балакати! Товариш Вождь прозорливіший від товариша Трибуна. Адже йому сам Старійшина заповідав свою мудрість.
БУГАЙ. Зате, товариш Трибун, кмітливий й беручкий! Він зосереджений та бадьорий! Він командував обороною! Це просто… геніальна свиня!
БИТЮГ. А хіба товариш Вождь не свинтус?! Якщо розібратися – у нас уся свинота геніальна! Недарма ж керують усіма роботами. І вміло курують. От і в нас ловкий бригадир – Бігбір – і той боров.
БУГАЙ. А кому, як не їм керувати? Ми ж їх самі й обрали!
(На сцені з’являються Козачка, Мадонна і Пегас).
КОЗАЧКА. Ви вже виконали норму? От Пегас твердить, що сьогодні ми працюємо лише до полудня, а потім – загальні збори.
МАДОННА. Я от трошки хмизу назбирала – погріємося. (Удвох з Пегасом за схваленням інших розводять багаття).
ПЕГАС. Я тільки повторюю, те що говорив товариш Горлопан.
БИТЮГ (радісно). Справді? Так що, збори? А який порядок денний?
БУГАЙ. Напевне, нам розповідатимуть про наші досягнення.
КОЗАЧКА. Подейкують, що товариш Трибун розповість про задачі моменту, а потому товариш Бігбір доповість про нові ударні плани!
МАДОННА. Як цікаво! Посидимо в теплому зеленому куточку! А товариш Вождь нас усіх знову надихатиме?
КОЗАЧКА. Бач, чого захотіла! Аби не працювати – натомість тертися біля святинь в зеленому куточку. Так, зрозуміло – адже ж ти – не свиня.
МАДОННА. А хіба слухати мудрих свиней – це, що – хіба не робота? Треба мозок напружувати, щоб збагнути все те, що віщує нам свинота. Ми про майбутнє нічого не відаємо, а вони – знають.
БИТЮГ. От і я хотів додати, що це теж досить важко слухати й уявляти те, що ніколи не бачив! А от свинота – вони обізнані!
БУГАЙ. Так, свині – вони геніальні!
КОЗАЧКА. Їм у снах сам Старійшина з’являється і все їм розповідає.
МАДОННА. Слава Старійшині!
ПЕГАС. Ледве не забув: сьогодні відкриття палиці із черепом Старійшини – ледве той череп віднайшли, а от кісток – не залишилося…
БИТЮГ. Оце, я й дивлюся, що все навколо переоране…
БУГАЙ. Ну, тепер із повісткою зборів усе ясно!
ПЕГАС. Над черепом буде навіс. А вранці і перед сном будемо марширувати повз прапор, череп Старійшини та рушницю Дуддела.
КОЗАЧКА. А хто знайшов череп – товариш Вождь чи товариш Трибун?
БИТЮГ. Звісно, товариш Вождь, а хто ж ще!
МАДОННА. А я от гадаю, що товариш Трибун.
ПЕГАС. Навіщо сперечатися, товариші? Череп Старійшини, як на мене, віднайшов товариш Горлопан.
КОЗАЧКА. Така важлива знахідка, мабуть на медаль тягне.
БИТЮГ. Навіть, якщо він й віднайшов цей череп, то це відбулося лише під мудрим керівництвом товариша Вождя.
БУГАЙ. А я ось міркую, що саме під керівництвом товариша Трибуна!
БИТЮГ. Твій Трибун креслить ратицями в коморі плани якогось вітряка та засилає голубів із прокламаціями по фермах. А де самооборона хутора?
БУГАЙ. Так як же її, цю самооборону без електрики й енергоресурсів кріпити? Товариш Трибун вчить, що, найголовніше – побудувати вітряк із динамо-машиною. Це паливно-енергетичний комплекс. А товариш Вождь заперечує це. Товариш Трибун вчить: буде вітряк-електростанція, буде й оборона, й електроплуг й тепло! БИТЮГ. Дурниці! А от товариш Вождь вчить, що спочатку ми розпалимо полум’я Великого Світового Бунту! Нам потрібна вогнепальна зброя, бо інакше кляті фермери зітруть нас на комбікорм!
БУГАЙ. Правильно! Але всесвітній Великий Бунт можна розпалити й голубами, а не тільки зброєю! Це дешевше, як вчить товариш Трибун!
(З індиферентним виглядом, урочисто хитаючи сідницями до багаття непомітно пристосовується Пустунка).
БИТЮГ (виходячи із себе). Та ти просто тупий селепко! Треба не тільки рогами ворушити, але й мозком хоч трішки кумекати: хіба ж можна розпалити Великий Бунт паперами із заразою?! Невже ж інша скотина така як ми, – письменна?! Та й згоряють ці листівки швидко.
БУГАЙ. Сам ти бевзь! Товариш Трибун вчить, що спочатку голуби облетять усі ферми із відозвами, а потім знову прилетять туди, але вже із тліючими гнітами, скинуть їх і отоді вже остаточно – вогонь Великого Бунту там й займеться! З іскри – займеться полум’я! Великий Бунт охопить весь Альбіон і інші країни! (Зауважує Пустунці). Пустунка, а чом ти не працюєш?
ПУСТУНКА (кокетливо). А в мене робота згідно індивідуального плану, затвердженому товаришем Бігбіром.
КОЗАЧКА (вражено). Це як же?
ПУСТУНКА. Товариш Вождь…(тріумфально обводить усіх поглядом) наполіг на тому, щоб я була його помічницею-рикшею!
БУГАЙ. Це як же так, товариші-скоти? Це що ж таке? Адже це начебто б кобила возить борова! Скидається на рабство!
БИТЮГ. Як тобі не соромно! Товариш Вождь учить, що тварина тварині друг, товариш і брат!
КОЗАЧКА (похмуро). У даному випадку – Пустунка сестра…
МАДОННА (обурливо). Гарна ж сестра! От я усе розповім товаришу Трибуну, отоді і побачимо, хто кому товариш, а хто кого експлуатує!
ПУСТУНКА (із викликом). Ну й що ж ти розповіси?
МАДОННА. Що ти зрадниця семи заповідей Скотизма!
ПУСТУНКА (з викликом). А це ще ми подивимося. Це твій Трибун – от хто зрадник!
Затемнення
ДІЯ ДРУГА
Сцена 9.
Урочисті збори із скотинячою атрибутикою. Усі тварини розмістилися, слухаючи свиноту.
МАДОННА. У мене питання! А чому не видно товариша Трибуна?
БИТЮГ. Так, я оте теж хотів запитати – куди подівся товариш Трибун? КОЗАЧКА. Він так гарно розповідав про все, чого ми не знаємо! Може захворів?
МАГОГ. Пояснюю. Поки ми героїчно будували майбутнє, так званий «товариш» Трибун, який нам уже не товариш, знюхався зі злочинною клікою Фрідріха-Шуллера!
БІГБІР. Ми, свинота, за ним уважно стежили. Виявилося, що ночами він займався шкідництвом проти «Ското-хутора»! Це покидьок найвищої міри! Нараз товариш Горлопан вам все розповість.
ГОРЛОПАН. Під мудрим керівництвом товариша Вождя, ми планували заарештували Трибуна як наймита злочинного режиму експлуататорів. (Шум серед тварин). Але цей спритник-шкідник примудрився втекти! (Шум посилюється).
БІГБІР. Спокійно, товариші-скоти! Ми провели розслідування. Повторюю, виявилося, що Трибун ночами спеціально займався шкідництвом!
УСІ. Не може бути!
БУГАЙ. Товариш Трибун завжди був в авангарді!
ВОЖДЬ (невдоволено). Діалектика, товаришу Бугай, вчить, що може бути всяке. Адже вороги Великого Бунту не дрімають, тай ми не втратили пильність. Трибуна, як зрадника, викрито. Продовжуй, Горлопане.
ГОРЛОПАН. Слідством встановлено, що Трибун – небезпечний найманець реакціонерів! Він псував яйця і крав корм; він виводив із ладу реманент, і мов свиня під дубом підривав писком корені фруктових дерев! Які ще потрібні докази?!
МАГОГ. Ви повинні все зрозуміти правильно. Одним словом – Трибун нам аж ніяк не товариш, а найлютіший ворог і продажна тварюка! Він очолив опозицію проти всеперемагаючих ідей Скотизма!
БИТЮГ. То він живий чи як?
ГОРЛОПАН. Втік! Але його одначе вразить караючий меч скотинячого гніву!
КОЗАЧКА. Який жах – адже він був героєм «Ското-хутора»!
МАГОГ. Фальшивим героєм, псевдо-героєм. Слідством встановлено, що від початку Великого Бунту, Трибун був шпигуном і агентом агресорів!
БІГБІР. Хіба тільки це! Він причаївся і насправді служив експлуататорові Дудделу. Згодом, став подвійним агентом, бо служив ще й поміщику Фрідріху, який таємно оголосив нам економічну блокаду і сьогодні готує збройну агресію проти нас! А у «Битві під корівником» Трибун ледве не перейшов на сторону ворога!
БУГАЙ. Щось я не второпаю. Хіба не Трибун хоробро бився в цій битві і був поранений? Ми ж нагородили його медаллю героя першого класу!
ГОРЛОПАН. Це наша помилка. Трибун втерся в довіру до свиноти й інших скотів. Від початку Великого Бунту він вдало замаскувався, будучи агентом та посіпакою Дуддела. Умів спритно прикидатися – начебто із нами, а його поранення – це симуляція! А у тій битві він мав подати сигнал ворогові оточити нас!
МАГОГ. Товариш Вождь давно підозрював цього пройдисвіта! Саме завдяки товаришу Вождеві, а не Трибуну ми й перемогли! Це товариш Вождь, а не Трибун примусив втекти Дуддела, вчепившись зубами йому в ногу!
БУГАЙ. Усе ж якось не віритися, що тов… ну, цей, Трибун став зрадником… Адже він боронив наш хутір…
БІГБІР. Товаришу Бугай! Спецсвинкомом та наш керманич Вождь провели ретельне розслідування. Висновок: Трибун – агент, найманець визискувачів і ворог трудових тварин. І не розводи тут демагогію!
ГОРЛОПАН. Ми повинні затаврувати цього негідника Трибуна!
ПУСТУНКА. А як його затавруєш, якщо він втік?
БУГАЙ. Дійсно – як?
БИТЮГ. Ти Бугаю не тямиш – спіймаємо й затавруємо…
ГОРЛОПАН. Закликаю товариші, до пильності! Напевно, дехто з вас потрапив під згубну пропаганду Трибуна. Отож, вам потрібно зізнатися!
МАГОГ. До речі, ніякий він не Трибун. Трибун – це від слова трибуна. Його справжнє ім’я – Шкідман. Тобто шкідник, і ворог скотів.
БІГБІР. Отже, товариші-скоти, буде краще, якщо ви зізнаєтеся у зв’язках з цим Трибуном-Шкідманом! А головне, вкажіть тих, кого ви підозрюєте в пособництві цьому Трибуну-Шкідману.
ГОРЛОПАН. Закликаю очистити наші ряди від зрадників і шпигунів Дуддела!
ВОЖДЬ. Сміліше, товариші-скоти. За зізнання – пів покарання!
ГОРЛОПАН. Ось свідомі курки зізналися, що їм у снах, без усякого дозволу з’являвся оцей підлий шпигун і закликав не нести яйця!
КОЗАЧКА. Маю підозру, що Трибун, тобто пробачте … –е-е… Шкідман ночами, накинувши овечу шкуру, проникав до корівника і видоював молоко у корів.
БИТЮГ. От паскуда! А якщо він мені приснитися, що робити?
МАДОННА. А якщо й мені, або усім нам присниться?
ВОЖДЬ. Ви повинні його забути. Тоді він ніколи не снитиметься!
БИТЮГ (з ентузіазмом). Правильно. Гадаю, мусимо працювати із усіх сил і тоді будемо так міцно спати, що ніякий зрадник Шкідман не посміє з’являтися нам у снах. МАДОННА. Я пропоную менше спати, підніматися удосвіта й менше їсти, щоб дурниці різні не лізли в голови. А якщо Трибун…, тобто Шкідман й з’явитися, то я розтопчу його як хробака!
ГОРЛОПАН. Молодці, товариші Битюг та Мадонна! Ще раз закликаю вас, брати й сестри, товариші-скоти, до пильності! І запам’ятайте – ворог не дрімає! Шпигуни і диверсанти можуть бути скрізь!
МАДОННА. Навіть серед нас?
ГОРЛОПАН (упевнено). Навіть серед нас, товаришко Мадонна! І той, хто вчасно не розпізнає їх, мимоволі стане їхнім спільником.
ПУСТУНКА. Якщо вставати удосвіта, то, напевно, можна поспати в обід?
МАГОГ. Яка ж ти несвідома, Пустунка! Це експлуататор Дуддел спав по обіді, а нормальні тварини, як ми, мають самовіддано працювати цілісінький день !
ПУСТУНКА. Я хотіла зізнатися…
ГОРЛОПАН (зацікавлено). У чому? Слухаємо тебе!
ПУСТУНКА (непевно). От я хочу зізнатися… Мене переслідує одна думка… От, комахи – вони нам брати чи вороги? Чи може шкідники?
ВОЖДЬ. Товариші-скоти, звернемося до всеперемагаючої науки Скотизма та до заповідей Старійшини. У більшості комах – шість або більш кінцівок, а також по чотири крила. Тому під великі ідеї Скотизма вони не потрапляють. Вони нам ні вороги, але й не брати. Опановуйте основи вчення Скотизма – тоді ніяких сумнівів не буде!
БУГАЙ. А як же з тим, що деякі комахи – це паразити? От у мене на роги часто сідають мухи або кусають ґедзі.
ВОЖДЬ. Згідно заповітів Старійшини, якщо вони кровососи – то певно, що вороги!
Затемнення

СЦЕНА 10
На сцені Мадонна, Бугай, Пегас, Битюг, Козачка. Вони виснажені працею, але все ж таки намагаються обговорити все, що відбувається на хуторі.
БИТЮГ. Як я люблю наш «Ското-хутір»! Мені так хочеться вірити у перемогу Скотизму!
МАДОННА. Твій невичерпний ентузіазм для нас символ оптимізму й віри!
БИТЮГ. Я буду працювати ще краще, надихаючись вірою у всеперемагаюче вчення Скотизму! Хоч я й не дуже письменний, проте, інші можуть за мене прочитати всі заповіді…
БУГАЙ. Я б прочитав, але теж не дуже сильний у грамоті!
МАДОННА. До речі, товаришу Пегасе, я хочу попросити тебе: не зміг би ти прочитати вголос шосту заповідь Скотизму?
ПЕГАС. Чому я? Тільки не я! Ще ніхто ніколи не бачив і не побачить мертвого віслюка!
БУГАЙ (звертаючись до Козачки). Дорога Козачка, може ти прочитаєш нам шосту заповідь? Будь ласка, товаришко!
КОЗАЧКА (трохи непевно). А чому я?
БИТЮГ. Бо я не можу, а ти в нас грамотна. Прочитай. А я тобі з нормою підсоблю.
КОЗАЧКА (непевно підходить до стіні і читає). “Хай жодна тварина не вб’є іншої тварини… без причини”.
БИТЮГ. Отже, якщо є причина, то мене можна вбити? (Під час його слів з’являються Горлопан й інша свинота. Вони встигають почути слова Битюга).
ГОРЛОПАН. Битюг, що за паніка? Якщо ти чесний ударник, чого тобі лякатися? Караюча сокира Великого Бунту не торкнеться твоєї шиї!
БИТЮГ. Я… це.. я нічого… Я просто…
ГОРЛОПАН. Шикуйсь! (тварини шикуються). Струнко! Ви запитуєте, що трапилося? Повідомляю: завдяки нашій ударній праці, ми досягли нечуваних успіхів! Виробничі показники надихають на нові трудові здобутки! Виробництво сіна виросло на 200%, зерна на 300 %, молока на 400 %, а яєць на 506,2 %!
МАГОГ. До нових трудових успіхів, товариші-скоти! Ми свинота – пильно стежимо за усіма успіхами!
БІГБІР. Від імені свиноти-бригадирів дякуємо усім за самовідданість, скромність, відповідальність та вірність ідеям Скотизму!
ПЕГАС. Краще менше цифр і більше їжі!
ГОРЛОПАН. Це хто тебе навчив? Шкідман?
ПЕГАС. Ні…Це говорить мій шлунок!
МАГОГ. А де твоя свідомість?
ПЕГАС. А де Де-Магог твоя?
МАГОГ. По-перше, я Магог а не Демагог. А по-друге мій шлунок підкоряється свідомості.
ПЕГАС. А що важливіше – шлунок чи свідомість?
ГОРЛОПАН. Ти міркуєш, мов паскудне жлобисько! Ти це кинь, припини сіяти смуту і песимізм! Ми будуємо краще майбутнє для тебе, для твого духу, а ти тільки про шлунок і дбаєш! Ось вона, несвідомість! Та ти хоч усвідомлюєш скільки треба будматеріалів для світлого майбутнього?
БИТЮГ. А де ж їх узяти?
ГОРЛОПАН. Саме оце питання й виникає! А все вирішується дуже просто! Міняємо харчі на товари . …У… Фрідріха і Шуллера. Цю свідому задачу й вирішує наш ватажок і керманич, товариш Вождь!
МАДОННА. Хто-хто?
ГОРЛОПАН. Наш ватажок та керманич! Так відтепер ми кличемо товариша Вождя. Я ж це втокмачував! Ось він – результат! Та ви всі – телепні! Я бачу, що на заняттях із Скотизму спите! А ну, лишень скажи, Козачка, які звання має Вождь?
КОЗАЧКА. Я… не пам’ятаю… я думаю…я забула…
ГОРЛОПАН. От вам і свідомість! Запам’ятаєте: наш геніальний ватажок, відомий ще як Батько усіх тварин, Гроза бандитів-експлуататорів, Захисник кошар, Кращий друг каченят, Голова спілки чистих хвостів! Затямили?
МАГОГ. Товариш Вождь – це сонце! Це зоря! Це світло!
БІГБІР. А крім того, товариш Вождь – це наша праця, наша їжа, наші звершення!
МАДОННА. То, як тоді правильно називати товариша Вождя?
ГОРЛОПАН. Насамперед, він – вождь тварин та скотів усього світу, найгеніальніший боров! А далі – у залежності від важливості моменту. Але, крім усього, пам’ятайте, що за кожен прожитий, і навіть ще не прожитий день, маємо дякувати товаришу Вождю!
БИТЮГ. Я хотів би запитати, можна?
ГОРЛОПАН. Звичайно ж, запитуй! Бо, у нас, у свиноти, немає секретів від братів-скотів!
БИТЮГ. Якщо правильно розумію, кровожери Фрідріх і Шуллер – найлютіші вороги нашого хутора, так? Навіщо ж тоді товариш Вождь вступає з ними в переговори, ну, нехай навіть торгові? Адже сам Старійшина вчив, що тварини не сміють торгувати!
ГОРЛОПАН. Молодець Битюг що не боїшся складних питань. Усе дуже просто: ходять чутки, що ця сволота – Фрідріх і Шуллер таємно готують агресію проти нас. Але товариш Вождь геніально розгадав цей підступний задум і вирішив розвідати, що на думці у цих мерзотників!
МАГОГ. Саме тому, що у свиноти загострений нюх, ми й розвідаємо! Свинячий писок – найкращий детектор для розпізнання ворогів!
БІГБІР. Дійсно – ми все нюхаємо і все про всіх знаємо. Я, наприклад, як бригадир, розрізняю усі типи гною!
БИТЮГ. От у мене вже все притупилося – і нюх, і очі… старію.
БУГАЙ. У мене теж уже роги затупилися …уже не ті, що раніше.
МАГОГ. А ти не старій! Подивися лишень на оптимізм віслюка Пегаса!
ПЕГАС (стрепенувшись). Хай живе товариш Вождь, наш улюблений керманич, провидець і творець щастя, джерело радості й ентузіазму!
УСІ. Слава товаришу Вождю за наше безхмарне життя!
ГОРЛОПАН. Молодці, товариші-скоти.! А зараз – до роботи! Перерва скінчилася. (Свинота зникає. Як завжди, із грайливим і самовдоволеним виглядом в’їжджає Пустунка. Вона вся в стрічечках й дзвіночках).
ПУСТУНКА. А що ви тут усі робите?
БИТЮГ (недружелюбно). Працювати йдемо. Не те, що деякі…
ПУСТУНКА (ображено). Хочеш сказати, що я не нероба?
КОЗАЧКА. Ти й праця – речі несумісні.
МАДОННА. Твоя робота – виряджатися в стрічки і дзвіночки!
ПУСТУНКА (обурено і гнівно). Ви – сільські жлобенки!!! Я з ранку і до вечора транспортую нашого улюбленого Вождя на дипломатичні зустрічі, хіба вам недоумкам зрозуміти важливість мого вигляду?! Жлобенки пришелепуваті! Ось я розповім усе товаришу Вождю, тоді подивимося, чия робота важливіша…
БУГАЙ (винувато). Так ми ж не знали… БИТЮГ (запобігливо). Уже нас пробач…Ми ж не знали, в чому полягає твоя складна місія.
ПУСТУНКА (погордливо). Вам цього не збагнути!
КОЗАЧКА. Розповіла б, як там справи рухаються. Чули ми, що товариш Вождь розгадав хитрий план негідників Фрідріха і Шуллера.
ПУСТУНКА. А з якого доброго дива мушу розповідати секрети?
МАДОННА. Але усі тварини – брати і сестри. Це ж перша заповідь Скотизму!
ПУСТУНКА (презирливо і повчально). Вам не збагнути складність думок і дій товариша Вождя. Ви від орала, а я – від колеса. А щоб стати вождем – треба народитися свинею.
БИТЮГ. Але ти ж не свиня?
ПУСТУНКА. І що? Я збагнула, що таке свинство і мені воно сподобалося!
БУГАЙ. А тобі що, мало Скотизму!?
ПУСТУНКА. Свинство, як вчить товариш Вождь – це вища стадія Скотизму!
(З’являється Магог)
МАГОГ. Ще тут? Хіба не зрозуміло, що збори закінчено?! Запам’ятайте, – праця – це основа всього, ворог не дрімає, а завойована Великим Бунтом воля – це саме коштовне, що в нас є! Доведемо це сумлінною працею!
(затемнення)
СЦЕНА 11
На заднику – контури недобудованого вітряка-електростанції. На тлі черепа старійшини, напнутого на палицю, зеленого прапору із схрещеними рогом і копитом і трофейної рушниці, відбуваються загальні збори мешканців ферми «Ското-хутір». Усі зворушені та сповнені ентузіазму.
ГОРЛОПАН. Товариші-скоти! Увага! Зараз розпочнемо мітинг! Наш ватажок, товариш Вождь оголосить нову, мудру політику, яку вам усім варто правильно зрозуміти. Слово має товариш Вождь! (Овації).
ВОЖДЬ (стримано). Товариші-тварини й інші скоти! Спецсвинком прийняв постанову про введення нової зовнішньої торгівельної політики із сусідськими фермами.
УСІ (здивовано). Це як розуміти, товаришу Вождь?!
БИТЮГ. І навіть з цим Фрідріхом?
БУГАЙ. І із Шуллером теж?
МАДОННА. Якщо мені не зраджує пам’ять, – Старійшина забороняв торгувати…
ВОЖДЬ. Так, бо Старійшина мав сенс на той момент. Але не міг передбачити наш час. Насувається глобалізація! Нам треба матеріали для будівництва вітряка. Але гендлюючи з цими пройдисвітами Фрідріхом та Шуллером ми не дамо обдурити себе. У свиноти не має від вас секретів. Якщо є питання – дамо відповідь! Свинота не боїться запитань, а відповідає із свинячою відвертістю!
МАДОННА. А що таке глобалізація? Це щось на зразок голоблі?
ГОРЛОПАН. Сама ти голобля! Я ж вам уже пояснював – це торгівля. Ви повинні розуміти все лише позитивно і правильно!
(Шум).
БУГАЙ. У мене питання. Пам’ятається, план будівництва вітряка-електростанції належав цьому – як його – Трибуну.. ой… Шкідману. Адже його оголошено ворогом. Чому ми повинні виконувати план ворога?
ГОРЛОПАН. Пояснюю. По-перше, цей Шкідман є ворогом усіх свідомих тварин, бо вкрав ідею побудови вітряка-електростанції у товариша Вождя, який є справжнім розробником цього плану! (Шум).
БІГБІР (продовжуючи). Товариш Вождь знав, що на початку незалежності будувати вітряк означало б голодомор. Обмінявши увесь врожай на будматеріали, ми б залишились без харчів. А Шкідман вперто ігнорував ці фінансові труднощі! І закликав будувати вітряк за рахунок ваших шлунків! Зрозуміло? (Шум).
МАГОГ. Спокійно, товариші-скоти. Будівництво вітряка-електростанції гальмується, бо потрібні нові будматеріали. А їх катма! Отож, частину врожаю обміняємо на матеріали та машини для вітряка!
ВОЖДЬ. Щоб побудувати вітряк, треба пожертвувати врожаєм!
МАДОННА (збита з пантелику). Але…ж… товаришу Вождь! Це ж означає зв’язок із визискувачами, з ненависною нами владою людей!?
БІГБІР (квапливо). Авжеж. Вірно мислиш, товаришко Мадонна. Проте є спосіб позбутися цього протиріччя. Є такі посередники – м-р Хитрик та м-р Батіг. Навіщо нам тваринам спілкуватися з поганими людьми? З ними спілкуватимуться нейтральні посередники – м-р Хитрик та м-р Батіг. Хто має ще економічні питання?
КОЗАЧКА. Товаришу Вождь, ми прийняли резолюцію, щоб жодна тварина не торгувала та не мешкала в людському будинку, але наша люба свинота переїхала туди… Як це розуміти?
ГОРЛОПАН (рвучко зриваючись з місця). Любі товариші-тварини! Хочу ще раз пояснити: нам свиням особливо важко і навіть гидко совати свої ратиці до будинку. Але нам необхідно тихе місце, аби плідно працювати, відпочивати й думати! Невже ви гадаєте, що нам приємно бути у будинку, де все просякло і тхне людиною? Проте… нема іншого виходу! Ми ж працівники розумової праці, а така праця вимагає як пожертви, так і відпочинку! Це сказав сам товариш Вождь!
БИТЮГ. Чого тут балакати – товаришу Вождю видно краще.
БУГАЙ. А ось я днями попросив Козачку прочитати четверту заповідь, де сказано: нехай жодна тварина не спить у ліжку…із простирадлами.
ГОРЛОПАН. Правильно, товариш Бугай! Усе це так, але й не так. Спати в ліжку, а тим більше на простирадлах – не свиняча це справа.
МАГОГ. Ми, свинота, свято шанує і пам’ятає четверту заповідь Скотизму. Ми дійшли єдиного правильного рішення. Аби повноцінно відпочивати ми просто змушені спати в ліжках, але – наголошую, – без простирадл. Ми спимо між двох ковдр. Тепер ясно? Є ще питання?
УСІ (непевно). Ясно…
МАГОГ. Запам’ятайте, тварини повинні завжди бути пильними! Знайте – ворог не дрімає, а завойована Великим Бунтом воля – найкоштовніше, що маємо! Немає у нас більшої святині, ніж віра у всеперемагаюче вчення Скотизму, осяяного величними ідеями Великого Бунту!
(Затемнення)
Сцена одинадцята.
Помпезні урочистості відкриття Великого Вітряка. Розвівається зелений прапор із схрещеними білим рогом і копитом, що маячить над навісом з черепом Старійшени, напнутому на палицю. Налаштовується трофейна рушниця для салюту.
ГОРЛОПАН. Від імені та за дорученням Спецсвинкому, вітаю вас, дорогі тварини, худоба і скоти, і, нарешті, одноплемінники, соратники і земляки «Ското-хутора»! Сьогодні ми святкуємо історичний і поворотний момент! Слово для вітання має наш улюблений товариш Вождь! (Оплески).
ВОЖДЬ. Любі друзі хуторяни – худоба, брати й сестри та інші тварини! По завершенню будівництва Великого Вітряка ми відчуваємо, що жити стало краще, ситніше і веселіше! Однак не слід забувати: підступний ворог не дрімає. Його найманці і шпигуни, ці холуї людського поріддя, намагаються всіляко оббрехати наше чудове життя! Закликаю вас, товариші-скоти, до пильності. А ще до економії. Нам багато чого ще бракує і не вистачає. Але ми твердо віримо, що все це з’явитися ще за життя. Я, як і ви, певен цього! Тому ще раз закликаю вас зберігати священну вірність ідеям Скотизму і вірити у їхню всеперемагаючу силу!
БІГБІР. Дозвольте, товаришу Вождь, від імені свідомої скотини хутора подякувати особисто! Як свинтус, безпосередньо відповідальний за трудові звершення, заявляю: усі ми – свині, коні, бугаї, корови, кози, віслюки, гусаки, кури й інша живність працюватимемо ще краще в ім’я наближення світлого майбутнього, здійснення ідей Скотизму!
ВОЖДЬ. Скотизм, як єдино правильний світогляд на нашому хуторі, переміг! Скотизм – єдине вірне вчення, тому, що воно вірне! Лише погляньте: маємо незалежність від сусідських ферм, у нас рівноправність, у нас дух братерства і Скотизму. Закликаю усіх до нових здійснень в ім’я остаточної перемоги Скотизму на решті ферм! Хай живе Великий Бунт! ГОРЛОПАН. Товариші-скоти, дозволите мені продекламувати поему, написану на честь нашого геніального Вождя! (Чутні оплески, усі зацікавлено слухають).
О батьку всіх безбатченків!
О щастя джерело!
Було б без тебе порожньо в кориті,
Та є в нас ти, і свині ходять ситі!
Велику силу ти у світі маєш,
Неначе сонце в небі нам ти сяєш,
Коли твої я бачу владні очі,
Світліш за дні стають мої всі ночі.
Життя в нас краще за чарівний сон
А твоє слово як мармур і бетон!
Ти дарував нам все, про що ми снили,
То як тебе тварини б не любили?!
Їмо од пуза, часом двічі в день,
І на м’якій соломі спочиваєм,
Про що лиш мріяли, тепер реально маєм,
Тому й палає наших душ вогонь.
То рай земний, де на замку кордон,
Створив наш Вождь і він для нас – закон!
Чотироногі тварі і пернаті
Завжди про тебе думкою багаті,
Ми всі разом із нашим ватажком!
Наш Вождь, тебе вітає СпецСвинКом!
(Чутні вигуки «Браво!”, «Оце наш другий гімн!», «Ця пісня – про наше щастя!)
ГОРЛОПАН. (Дає сигнал і трофейна рушниця салютує). А зараз на відзначення свята, відбудеться парад фізкультурників! Продемонструємо нашому товаришу Вождю та СпецСвинКому скотинячу піраміду «Гострий ріг або свиня клином». Будьмо напоготові до оборони «Ското-хутора»! (Тварини утворюють піраміду із лопатами й вилами, лунають оплески).
ГОРЛОПАН. Дякую, дорогі товариші-скоти від імені усієї свиноти! А тепер наступна піраміда «Міцне копито й гострі зуби!», яка уособлює нашу готовність до праці й оборони. (Тварини утворюють коло, стають головами в усередину й гризуть стовбур, який вже обгризено бобрами, лигаються ногами назад, кружляючи). От вона – перемога сил нашої самооборони! Підкови міцні й зуби наші гострі! До оборони «Ското-хутора» – будьте напоготові!
УСІ. Завжди напоготові! (Чуються гавкіт собак).
ВОЖДЬ (невдоволено). Що там за шум заважає проведенню скотинячого свята?
Затемнення, чутні голоси, «Це Фрідріх! Найманці! Агресія!». Вождь поспішно ретирується. Паніка, плутанина, чутні накази «Зайняти оборону!», «Ані кроку назад!».
Лунає голос з гучномовця: “Худоба й тварини «Скотинячого хутора»! Увага! Об’єднані експедиційні війська Фрідріха та інших ферм не мають бажання вас терпіти. Ви розносите голубину заразу по усіх інших фермах і ми вирішили покласти цьому край! За кілька хвилин ваш “Скотинячий хутір” буде висаджено у повітря та цілковито знищено! Не панікуйте, а здавайтеся на милість переможцям! Кожному, хто здатися в полон гарантована підстилка із соломи і стерпні харчі в обмін на сумлінну працю. Знищуйте ваших бригадирів-свиней, бо інакше рано чи пізно свинота цілком закабалить і знищить вас! Повторюю, худоба і тварини… (У паніці Горлопан та інші свині тікають).
БИТЮГ. Друзі-скоти! Не слухайте цю ворожу сволоту! Ми віримо в «Ското-хутір», а вони за це нас ненавидять! Покажемо ворогу наші копита, роги й зуби! Усім до оборони «Ското-хутора»! Стояти на смерть!
БУГАЙ. Хоч рога мої й притуплені, але я готовий до бою!
ПЕГАС (стривожено). Я бачу, що вони щось закладають уздовж наших стін – це здається динаміт, вибухівка! Я це знаю, бо друг-віслюк працював у каменоломні з підривниками!
БИТЮГ. Не гаючись усі галопом уздовж стін! Розтопчемо їхню роботу! Уперед!
БУГАЙ. Я їх усіх зараз розтопчу!
ПЕГАС. Я бачу як вони підпалюють ґніт!
МАДОННА. Зараз як торохне! Потрібно рятуватися і бігти до корівника!
БИТЮГ. Назад! Усім бігти і топтати ґноти! Жваво!
БУГАЙ. Уперед! Смерть людській потолочі!
Усі тікають, лунає страшний гуркіт. Дим, пластикові камені і цеглини. Тварини лежать трупами. Затемнення. Жалобна музика.
Сцена дванадцята.
Усі тварини в бинтах. У Битюга рука на перев’язі й милиця. У Бугая зламано пів рога. Чутні бравурні мелодії, що перериваються трагічними мотивами. Скрізь червоні стрічечки і жалобні чорні бантики.
БІГБІР. Оголошується мітинг! Хворі скоти також повинні виявити максимум свідомості! (Всі поволі шикуються).
ГОРЛОПАН. Увага! По хутору оголошується короткотривала жалоба. Приспустити прапор! (Прапор приспускається). Вшануємо пам’ять полеглих героїв хвилиною мовчання.
МАГОГ. А зараз до нас звернеться наш улюблений ватажок, товариш Вождь.
(В’їжджає Вождь на двоколці запряженій Пустункою. Він у френчі, із трубкою. Тварини шанобливо розступаються).
ВОЖДЬ. Підняти прапор!
МАГОГ. Ми відбили підлу агресію Фрідріха! Пом’янемо полеглих товаришів-скотів, що жертвами впали в нерівній боротьбі! Тому й оголосили на хутору жалобу.
ВОЖДЬ. Любі скоти-друзі! Навіщо нам сумувати? Смуток – це не метод Скотизму. Ми, свинота, – оптимісти – тому, ми проголошуємо цей день ще й днем перемоги. Наша битва ввійде в історію під ім’ям «Битва під вітряком».
БІГБИР. Пропоную заснувати нову нагороду – орден Зеленого прапора!
ГОРЛОПАН. Давайте-но нагородимо товариша Вождя, як першого кавалера цього ордена! Ура!
УСІ. Ура!
БИТЮГ. У мене… питання…Що ми святкуємо, якщо в нас жалоба?
БУГАЙ. А в мене зламано пів рога і забите копито.
МАГОГ. Як що? Перемогу!
БИТЮГ. Яку таку перемогу, коли в нас жалоба?
ГОРЛОПАН. Як це, яку перемогу? Хіба ми не звільнили священну землю «Ското-хутора» від загарбників?
МАДОННА. Так ми ж й постраждали…Ще й чимало наших убито і поранено! А вітряк – у руїнах!
БІГБИР. Це, з якої позиції на це подивитися! По перше, вигнали загарбників зі своєї священної землі! По-друге, ворог ганебно втік!
МАГОГ. І не важливо, якою ціною дісталася перемога! Головне – ворога розбито, а ми живі, незважаючи на втрати, які нас загартували.
МАДОННА. А що робити із полеглими в бою товаришами?
ГОРЛОПАН. Мітинг скінчено. А щодо товаришів…Завтра ми е…це…піддамо кремації полеглих товаришів. А згодом спорудимо їм пам’ятник, як полеглим героям.
БІГБИР. Хочу усім нагадати – завтра, потрібно буде з ранку зібрати хмиз для вогню задля кремації… після процедури кремації – усі на відновлення Вітряка. Усім все зрозуміло? Розійдися!
КОЗАЧКА. А як це – піддати кремації?
БІГБИР. Навіщо ж тушам героїв гинути? Ми шляхетно спалимо їх, а попіл розвіємо над полями «Ското-хутора». Второпали? (Уся свинота з достоїнством віддаляється. За якусь мить з веранди будинку лунають звуки відкоркованих пляшок і дзенькіт келихів).
МАДОННА. Так, начебто… ясно, але не все. Мені, наприклад, не зрозуміло, навіщо спалювати полеглих героїв? Адже ми не спалювали череп й тіло Старійшини, а він неабиякий герой і ми його шануємо.
БИТЮГ. А я ось як міркую: свинота розумніша за нас, через це мені іноді складно зрозуміти їхні рішення. Та одначе – я їм цілковито довіряю…
(З будинку-садиби доносяться ще сильніші звуки відкорковування пляшок і дзенькіт кришталю).
ПЕГАС (розгублено). Це, напевно, салют? Чи дзенькають кришталеві дзвіночки?
МАДОННА. І справді. Чується з будинку-музею.
БИТЮГ (кульгаючи). Зараз подивимося. (Спираючи на милиці, підтягується до вікна і заглядає в усередину, Бугай допомагає йому піднятися).
КОЗАЧКА. Ну що там??
МАДОННА. Ти чого мовчиш – скам’янів, чи що?
БИТЮГ. Там…там…
ПЕГАС. Та кажи вже!
БИТЮГ. Бачу два ящики – один із шампанським, а інший з віскі – із схрону… із старих запасів Дуддела – я їх пам’ятаю.
БУГАЙ. Та що ти таке верзеш?
БИТЮГ. Вони.. Вони… п’ють це!
БУГАЙ. Хто і що п’є?
БИТЮГ (пересилюючи себе). …Свині…Шампанське… і віскі…
МАДОННА. Що, навіть товариш Вождь?
БИТЮГ. І товариш Вождь…п’є…
ПЕГАС. Я добре пам’ятаю, як Старійшина сказав – «Це алкоголь! Він затуманює мозок, а нам потрібно думати!»
КОЗАЧКА. Здається, є у вченні Скотизму є заповідь проти алкоголю…
МАДОННА. А хто її пам’ятає?
ПЕГАС. Якщо мені не змінює пам’ять – це п’ята заповідь… От тільки… я забув її…
МАДОННА (звертаючи до Козачки). Дорога, ти краще усіх умієш читати. Ходімо подивимося, що там написано.(Усі йдуть до затемненої стіни із сьома заповідями і із жахом дивляться на п’яту заповідь).
КОЗАЧКА. Тут написано: “Хай жодна тварина не вживатиме спиртного… понадміру!”
МАДОННА. А це як – понадміру? Що таке міра, і хто цю міру встановлює?
ПЕГАС. Можливо, товариш Горлопан?
БИТЮГ (задумливо). Гадаю, що будь-яку міру встановлює товариш Вождь. Але.. але… мені соромно від моїх підозр…
БУГАЙ. А я, якось… те…, розгубився…
КОЗАЧКА. Маємо соромитися, бо ми щоразу не до кінця розуміємо, або зовсім не можемо збагнути мислення свиноти, – насамперед, товариша Вождя… А потім товариші Горлопан, Магог чи Бігбір їх пояснюють і розтлумачують. На те вони й свинота. І всі ми бачимо який він мудрий, наш улюблений товариш Вождь.
БУГАЙ. Якщо заповідь змінилася – в цьому варто вбачати вимоги моменту і розуміти! Мені здається, що алкоголь – це ліки для свиней.
МАДОННА. Мабуть так воно й є. Коли на хутір заїжджав ветеринар, він завжди мав спирт. Хоча він був і людина, проте все ж таки був лікарем-ветеринаром. І лікував нас…
КОЗАЧКА. Правильно! В тім і вся розгадка! Ветеринара в нас немає. От свинота й займається самолікуванням!
БУГАЙ. Цікаво, якщо занедужаю, чи лікуватимуть мене алкоголем?
БИТЮГ. Якщо свинота дозволить, то, звісно, – будуть.
ПЕГАС. Ну звісно. Тим більше, останню заповідь Скотизму теж змінено.
ВСІ (з подивом). Як?
ПЕГАС. Ви навіть уваги не звернули. Там написано: “Всі тварини рівні, але деякі рівніше за інших”!
Сцена тринадцята.
Декорації ті ж самі. На сцені Мадонна, Бугай, Пегас, Козачка. Вони виснажені від праці з відбудови Вітряка, але все-таки намагаються обговорювати події на хуторі.
МАДОННА. Ох, як я втомилася і постаріла на відбудові Вітряка!
КОЗАЧКА. Не тільки ти. Та однак треба вірити, що ми його відбудуємо.
МАДОННА. Авжеж! Треба дочекатися світлого майбутнього, не лінуватися. Наше щастя зовсім поруч. Я відчуваю його, ось-ось наступить….
БУГАЙ. А де це, Битюг? Щось його не видно…
МАДОННА. Йому ще позавчора не здоровилося.
ПЕГАС. Не пам’ятаю, щоб він колись хворів. Може, запитати у товаришів-свиней алкоголю чи якихось ліків на спирту?
КОЗАЧКА. Так, усі старіємо.
МАДОННА. Битюг зістарився… Уже не той, що раніше. Але у нас старі тварини мають право на пенсію й відпочинок. Не те, що за часів експлуататора Дуддела.
(З’являються Горлопан і інші свині).
ГОРЛОПАН (зацікавлено). Ну, як трудові звершення?
КОЗАЧКА. Та так… працюємо… Щось Битюга не видно.
МАГОГ. Є думка направити товариша Битюга на обстеження до профілакторію.
БУГАЙ. На пенсію? МАГОГ. На пенсію йому ще ранувато. Просто Битюг зле почувався…То щоб не вмер, його потрібно обстежити й підлікувати.
МАДОННА. А як він раптом помре?
ГОРЛОПАН. Е-е-е… Тоді нашого товариша, ударника-Битюга, поховаємо у мавзолею! Якщо, звичайно ж, у нас на це вистачить коштів…
БІГБІР. Хоча утримувати тушу Битюга в мавзолеї нетлінною – це фінансовий тягар! Тушу треба мити, відганяти мух щоб бува не з’їли її!
ПУСТУНКА. А що таке мавзолей?
БІГБІР. Спеціально споруджена почесна могила, наче саркофаг, тільки кришка засклена…і там лежить тіло… тобто я хотів сказати…нетлінна туша героя-ударника …яку кожен може побачити.
ГОРЛОПАН. Взагалі-то, мавзолей – це вигадка людей.
МАГОГ. Усе правильно. Товариш Вождь вчить нас, що туша борця за волю «Ското-хутора» навіть після смерті залишатиметься нетлінною і належить саме «Ското-хутору». Бо ця туша пронизана духом ідей Скотизму! А ідеї Скотизму – вічні! Значить і туша вічна.
ГОРЛОПАН. А пам’ятаєте, що товариш Вождь сказав нам про комах-паразитів? Що вони нам не друзі. Невже бажаєте, щоб тисячі мурах, хробаків, мух, шершнів і інших паразитів точили нетлінну тушу померлого товариша?
БУГАЙ. Хіба проти несвідомих комах-шкідників у нас немає ядохімікатів?.. Є! Вони у підвалі ще із часів експлуататора Дуддела…
МАДОННА. Якщо туша нетлінна, хіба комахи її з’їдять?
МАГОГ. Я змушений тобі пояснити, товаришко Мадонна. Нетлінна туша – смачна й поживна їжа для паразитів. Тому комахи-паразити захотіли б неодмінно з’їсти саме таку тушу.
БІГБІР. З погляду безвідхідного хутірського господарства, у нас ніщо не повинно зникати. Навіть нетлінна туша героя, скота-ударника! Розумієте?
ГОРЛОПАН. Правильно! Не пропадати ж такій велетенській туші, з огляду на економіку нашого господарства! Із Битюга можна наварити півтонни клею, а дохід пустити на розвиток «Ското-хутора»…
МАДОННА. Тільки все ж цікаво, куди подівся наш ударник Битюг?
БУГАЙ (нервово). Може пішов у поле виконувати підвищену норму, щоб установити свій останній рекорд праці у перед пенсійному віці?
(Під час останньої фрази на сцену в’їжджає двоколка, з впряженою в неї Пустункою. На козлах сидить джентльмен у циліндрі, а на двоколці стоїть буда, з якої засмучено визирає Битюг. На будці напис: “М’ясна бійня і миловарня Альфред Смітт і сини”).
ПЕГАС. Бовдури! Прочитайте, що там написано! Там написано: “М’ясна бійня і миловарня Альфред Смітт і сини”.
УСІ. Битюг – стрибай! Тебе ж везуть на м’ясокомбінат!
МАДОННА. Стрибай, мерщій з цього фургону!
БИТЮГ (не впевнено, сумно). Товариші-скоти, мене завірив сам товариш Вождь, що мене повезуть на обстеження до ветеринарного шпиталю…
МАДОННА. Біжи!!! Тікай!!
(Зробивши коло, візок повільно, зі скрипом зникає)
КОЗАЧКА (обурено). Це як накажете зрозуміти?
МАДОННА. Це куди ж його повезли?
ГОРЛОПАН. Товариші-скоти! Не варто нервувати! Я ж пояснюю: Битюга повезли до ветеринарної клініки – самі знаєте, ми не маємо ветеринара!
МАДОННА (протестуючи). А що означає напис – «Миловарня і бійня»?!
МАГОГ. Бачите, шановні худоба-друзі, ветеринарний шпиталь, на жаль, не має бензину, ми взяли візок в оренду, у цій самій миловарні-бійні…
КОЗАЧКА. А чому в цей лиховісний тарантас упряжена Пустунка?
БІГБІР. Це… з економії… Тягової сили у шпиталі теж не було. Вони надали нам цей тарантас із умовою, що тягтимемо своїми силами. Хто ж краще за Пустунку це зробить?
МАДОННА. Щось не віриться, що Битюг занедужав. Адже він міцний ударник. Він так вірив у перемогу Скотизму!
ГОРЛОПАН. Ну, коли вірив, то поставимо йому пам’ятник у вигляді кремезного коня… Він на те заслуговує!
ПУСТУНКА. У мавзолеї?
БІГБІР. Мавзолей – це для людей. Його ще потрібно збудувати. А пам’ятник – це простіше. Скажімо, біля комори, поруч із палицею, на якій напнуто череп Старійшини.
МАГОГ. Але якщо він помре – то де гарантія, що екплуататори-кровожери не пустять його тушу на мило?..
БІГБІР. Так, – де гарантія? Адже круп Битюга належить усім, мешканцям «Ското-хутора»!
МАДОННА. Та невже його на смерть повезли?
МАГОГ (ухильно). Ветеринар скаже, що і як. Буває, що іноді медицина безсила щось вдіяти проти старості…
ГОРЛОПАН. Али ми це передбачили. Труп, тобто туша героя, не пропаде марно. Битюг – наша гордість, і, якщо помре – посмертно нагородимо його медаллю… Плюс – пам’ятник…
БІГБІР. З погляду бухгалтерського обліку, якщо Битюг смертельно хворий і помре, його тіло приватизується «Ското-хутором», тобто знаходитиметься у стані матеріальних активів. Поза сумніву!
МАДОННА. Як це? Хіба я теж знаходжусь у стані матеріальних активів?
БІГБІР. А як же! Ми всі знаходимось у цьому стані! Бо якщо Битюг помре – хто нам відшкодує матеріальні збитки? Лише сам Битюг!
КОЗАЧКА. Як це? Якщо помре – то він же не зможе працювати! БІГБІР. Сам він не зможе, а от його туша…відшкодує економічну втрату від втрати Битюга. Здамо її на миловарню, а дохід від цього поповнить бюджет «Ското-хутора»….
МАДОННА. Але це ж наш товариш… Борець-ударник за світле майбутнє «Ското-хутора»….
ГОРЛОПАН. Товариш Вождь вчить ощадливості. Ховати товаришів – невигідно! Потрібно рити могилу – це час і праця і це займає землю. Ну, і з погляду санітарії – це недоцільно. Не забувайте про комах-паразитів… Навіть череп Старійшини не було поховано….
КОЗАЧКА. А чому ж його, як полеглого героя, не піддати кремації?
МАГОГ. Це вимагає дров, енергоносіїв – у нас з ними сутужно…Ясно?
МАДОННА. Товариші-скоти! Битюг ще живий, а ви про нього, як про небіжчика!
ГОРЛОПАН. Ми свині – матеріалісти! Рано чи пізно – усі помремо. Питання у тому, чи будуть наші мертві туші створюватимуть додаток до дохідної вартості «Ското-хутора»… чи нашими священними тушами скористаються комахи і різні хробаки!
БІГБІР. Пам’ятайте: ми вмремо не до кінця! Бо довго житимемо в душах нащадків, нас шануватимуть нові покоління тварин-скотів!
МАГОГ. Товариш Горлопан пояснив правильно – ми матеріалісти, проте духовні матеріалісти! Опісля смерті наш жир ще довго сяятиме вогнем священних ідей Скотизму на вівтарі боротьби, і це полум’я опромінюватиме і надихатиме майбутні покоління! Невже ви не розумієте: із сала – займеться полум’я!
МАДОННА. А як же кінський жир? А жир ослів, гусаків і курей?
БІГБІР. Науково доведено, що кінський жир горить не дуже…Про гусячий і інший – можна сказати те саме…
ГОРЛОПАН. Дійсно. Замислитесь ось над чим: мило з кінської туші – змиває бруд, а клей – допоможе полагодити дірки в нашому корівнику.
МАГОГ. До того ж клей – це наш стратегічний продукт у торгівлі! Тисячі бізнесменів тільки й чекають нагоди придбати наш високоякісний клей! То чому маємо від нього відмовлятися? Де ваш голос розуму? Відмовлятися від клею? Та ніколи, нізащо! Зрозуміло?
УСІ. Зрозуміло.
ГОРЛОПАН. І геть усякі сумніви! А тепер усі повторимо і заприсягнемося: ніколи й нізащо не сумніватися у правильності політики товариша Вождя та СпецСвинКому! Заприсягнемося ж, товариші-скоти!
УСІ. Клянемося, клянемося, клянемося!!!
Музика. Затемнення.
Сцена чотирнадцята.
З’являється Вождь в оточенні свиноти. Від стриманий і урочистий. Свинота починає аплодувати, підбадьорюючи інших тварин піддатися їхньому прикладу. Вождь повільно піднімається на веранду-трибуну.

ВОЖДЬ. У нас сьогодні урочистий день, товариші-скоти. Я хочу щоб ви назавжди запам’ятали цей день. Слово має товариш Горлопан.
ГОРЛОПАН. Приймаючи до уваги мінливість світу, а також йдучи ратиця в ратицю з прогресом, ми, свині, ухвалили важливе рішення: зелений прапор з рогом і копитом скасовується, а замість нього вводитися рожевий профіль свині в овальному обрамленні на зеленому тлі.
УСІ. Як це? А як же інші тварини?
МАГОГ. Поясняю. Усі пам’ятають, з чого розпочався Великий Бунт? Із заповітів Старійшини! Череп Старійшини разом із зеленим прапором зі схрещеним рогом і копитом символізував наш хутір…
БУГАЙ. Правильно! Бо у більшості великої і дрібної рогатої худоби є роги!
МАГОГ. Не перебивай, товаришу Бугаю. Хоч ти і скот рогатий, але дбаємо за тебе все-ж таки ми, безрога свинота. Отож: ми не можемо продавати продукти закордон, бо покупцям не подобатися цей самий гострий ріг!
БУГАЙ. Так це ж символ нашої оборони!
ВОЖДЬ. Любі друзі, товариші-скоти! Оборону слід кріпити не рогами, а мозком. Бо свинота – це мозковий центр «Ското-хутора».
БІГБІР. Ми зробили символом профіль мудрої свині – у свиноти, як усі знають, рогів немає. Крім того наш новий прапор стане відразу ж економічно вигідним – ми будемо маркувати їм усю нашу продукцію і він перетворитися в бренд – торгову марку!
КОЗАЧКА. Як це?
МАГОГ. Дуже просто і геніально! Побачивши профіль свині на нашій продукції, торгові партнери відразу збагнуть – це продукція «Ското-хутора».
МАДОННА. І що далі? БІГБІР. Так як ви не розумієте! Продукція з клеймом, де профіль свині збільшить ціну цієї продукції. Про нас довідаються в усьому світі! Це і є торгова марка! Дійшло?
ГОРЛОПАН. Це винайшов наш геніальний Вождь! Аплодуймо! Підняти прапор! (Магог і Бігбір піднімають новий прапор, схожий на грошову купюру, з якої лукаво підбадьорливо, дивиться самовдоволена пихата свиня, звисаючи ратицями за рамки овальної віньєтки. Тварини шоковані). Ура, товариші! А тепер друге оголошення! Слово має товариш Вождь.
ВОЖДЬ. Порадившись із СпецСвиКомом, ми, свинота розглянули питання про духовні символи ферми – зокрема Сім заповідей Скотизму. Тепер вони зводяться до однієї простої заповіді, що називається «Рох-рох»! (Демонстративно рохкає).
БУГАЙ. А далі як?
ГОРЛОПАН. От у цьому і вся геніальність змін! Рохкання це альфа й омега – початок і кінець назви і змісту семи заповідей! Просто і геніально!
МАДОННА. А як же бути коням? Ми ж не рохкаємо, а іржемо.
КОЗАЧКА. А козам – ми ж мекаємо!
БУГАЙ. А ми – мукаємо!
МАГОГ. Не варто хвилюватися, товариші-скоти. Ніхто не забороняє вам бекати, мекати, іржати або мукати! Просто нова заповідь «Рох-рох» – символ мукання, мекання, бекання, іржання, крякання…Зрозуміло?
УСІ (без ентузіазму). Зрозуміло…
ВОЖДЬ. Чому товариші-скоти, так в’яло, без ентузіазму? Відкрити заповідь! (Зі стіни спадає завіса всі бачать заповідь «Рох-рох!»й свині починають голосно і досить гучно рохкати). А зараз товариш Горлопан оголосить вам третю новину!
ГОРЛОПАН. От, нарешті, й настав час відкриття пам’ятника!
МАДОННА (стрепенувшись). Нарешті дочекалися! Це наш борг перед ударником Битюгом! Не дожив, бідолаха!
БУГАЙ. Є ще справедливість і пам’ять! Молодці, товариші свині! Слава товаришу Вождю!
КОЗАЧКА. А козам і козлам пам’ятники ставити будуть?
ГОРЛОПАН (ігноруючи). Давайте-но, давайте!
На сцену в’їжджає візок у який впряжена Пустунка. На візку – величезна брила, вкрита величезним простирадлом, за яким проступають контури якоїсь тварини. Магог і Бігбір беруть носилки із цією брилою і несуть у центр глибини сцени встановлюючи на постамент. Шнур від простирадла підхоплює Горлопан. Усі збуджено чекають.
ВОЖДЬ. Товариші-скоти! Ви побачите простий, скромний пам’ятник, що символізує мудрість і порядок на нашому «Ското-хуторі». Сподіваюсь ви зрозумієте символіку цього пам’ятника, осяяного заповіддю «Рох-рох». Товариші-скоти, пам’ятник урочисто відкрито!
(Горлопан смикає за мотузку, покривало спадає і перед поглядом з’являється величезна надувна або пінопластова помаранчева свиня…Усі, крім свиноти, шоковані… Настає неприємна пауза…)
ГОРЛОПАН. Не чутно оплесків!
МАГОГ. Товариші-скоти – що це з вами?
БІГБІР. Товариші-скоти, потрібно радуватися!
МАДОННА (образливо). Я сподівалася, що це пам’ятник Битюгові…
ВОЖДЬ. Ти правильно міркувала, товаришко Мадонна. Ми спочатку так і планували. Зараз товариш Горлопан усе пояснить.
ГОРЛОПАН. Ми прагнули створити скульптурну композицію-пам’ятник і Битюгу, і полеглій вівці й іншим героям «Ското-хутора». Але отут у нас заговорила совість. Хто наставив нас на Великий Бунт? Правильно – Старійшина! І він був борів. А борів – це завжди свиня, а не кінь. Тому усередину пам’ятника вмуровано череп саме Старійшини, а не Битюга.
МАГОГ. А крім того цей пам’ятник доповнює наш прапор і торгову марку «Ското-хутора» – профіль помаранчевої свині та нашу заповідь «Рох-рох»!
КОЗАЧКА. Але ж усі свині ще живі! Навіщо ж ставити пам’ятники живим?
БІГБІР. Ти права, проте треба пам’ятати, що Старійшини серед нас уже немає…До того ж його череп став від часу кришитися, а його образ – це безцінний скарб, джерело духу волі і світлого майбутнього.
КОЗАЧКА. А як же бути із ідеями «Скотизма»?
ГОРЛОПАН. Не усе відразу, товариші-скоти. Ідеї «Скотизму» живуть і будь яке підтвердження цьому – факт наших важливих змін.
МАДОННА. А як же наш гімн про «Ското-хутір»?
ГОРЛОПАН. Гімн уже був давно скасований, а замість пісні, треба рохкати заповідь «Рох-рох».
БИТЮГ. А все-таки я хочу запитати: – куди подівся «Скотизм», як всеперемагаюче і вічне вчення?
ГОРЛОПАН. Скотизм не зник. Скотизм живий. Просто ми свині прилаштовуємо його відповідно до сучасних умов. Адже час не чекає! І це оновлена доктрина Скотизму буде нашим супер-вченям, пристосованим до нових умов!
ВОЖДЬ. Усьому свій час, товариші-скоти. Всепереможне вчення «Скотизм» потребує доробки у зв’язку з тим, що скотинячий світ теж змінюється. Потрібно йти ратиця у ратицю із прогресом. Не хвилюйтеся, товариші-скоти! Прийде час і ви всі довідаєтеся про усю силу й міць оновленого вчення «Скотизма». І не піддавайтеся сумнівам! Майбутнє – за нами!
Затемнення
Сцена п’ятнадцята.
На сцені – відкрита для глядачів й засклена позаду і з боків альтанка у формі підкови, у якій за круглим столом розкуто розсілися свині і якісь люди. Їм прислуговує Пустунка. Вони ненапружено грають в карти, час від часу проголошуючи тости. Грають в основному м-р Шуллер і Вождь. Серед людей – джентльмени, що мають схожість з попередніми персонажами. Грамофон тихо наспівує легкі джазові мелодії. Праворуч і ліворуч від альтанки до її щілин обережно присмоктуються в надії спостерігати і зрозуміти, що ж там відбувається, інші тварини-ветерани ферми – Козачка, Бугай, Мадонна, Пегас. Із здивуванням вони спостерігають за тим, що відбувається та із жахом слухають застільні розмови.
ВОЖДЬ. Наповнимо келихи по вінця. Хочу підняти тост за присутніх тут друзів – з сусідських ферм й наших надійних торгових партнерів!
ШУЛЛЕР. М-ре Вождь, джентльмени! Для мене величезна честь відзначити, що період недовіри і непорозуміння між вами і нами минув!
ВОЖДЬ. Для нас це теж неабияка честь – приймати вас отут!
ШУЛЛЕР. Вибачаюсь, але визнаю, що колись ми, люди із недовірою ставилися до свиноти. Вважалося, що “Ското-хутір” належав виключно свиноті й керувалася свинотою, і буцімто ваше свинство погано впливало на людське суспільство, кріпаків, включно із скотиною. Але коли я побачив вашу працьовиту худобу, я зрозумів! Й справді успіхи приголомшливі! Бидло – у хліву, робота – кипить, дохід – підвищується, витрати – мінімальні, невдоволення – нуль, а ефект – суперколосальний!
ВОЖДЬ. Ви не помиляєтесь, шановний!
ШУЛЛЕР. У вас не тільки найсучасніші методи роботи, але й тверда дисципліна! І що головне – серед ваших працівників-скотів немає випадків невдоволення, страйків, закликів до якогось там Великого Бунту або інших блокувань роботи!
ВОЖДЬ. Наш девіз – скромність. Показуха нам ні до чого!
ШУЛЛЕР. Не перебільшуючи, відмічу, що всі тварини вашої ферми при мінімальному раціоні, виконують більше роботи, ніж будь-яка інша тварино-худоба на інших фермах!
ВОЖДЬ. За процвітання і особливу роль свиноти, під орудою якої, наші скоти досягли звершень! Прошу, шановне товариство, приєднатися до мого тосту!
ГОРЛОПАН. Браво! Хай живе «Ското-хутір»! (Усі підіймають келихи й випивають).
ШУЛЛЕР. Крім того хочу додати, що між свинотою і людьми не існує і не може навіть існувати ніяких розбіжностей! У вас є робітники-скоти – тиха, покірна худоба, що усім задоволена, а в нас є нижчі класи, що також повинні бути усім задоволені! От, де стане в придатку ваш безцінний досвід керування!
МАГОГ. Дякую, містере Шуллере, за ваші чудове порівняння! А зараз наш геніальний вождь виступить із відповідним словом.
ВОЖДЬ. Містере Шуллере, шановні гості, соратники-свині… Я радий, що період непорозуміння зник… Вип’ємо ж за це!
(Пустунка наповняє пивні келихи).
БІГБІР. Я хотів би додати! Тривалий час поширювалися безглузді чутки, що нібито, у поглядах свиноти було щось підривне, революційне. Мовляв, ми, свині, нібито намагалися здійснити Великий Бунт на сусідських фермах. Я мушу заявити, що й в природі немає нічого подібного!
МАГОГ. Так-так, це все були вигадки мерзенної пропаганди м-ра Фрідріха!
ВОЖДЬ. Цілком вірно! Я хочу проголосити, що ми вирішили більше не використовувати це твариняче звертання – «товариш». Окрім того, відтепер наша ферма зватиметься не «Ското-хутір», а перейменовується в сучасний агрокомплекс «Маєток», землі якого, крім всього іншого, ми готові віддати в оренду… А тепер, джентльмени, прошу ще раз наповнити келихи! За процвітання агрокомплексу «Маєток»!
ШУЛЛЕР. Дякую м-ре Вождь, ви вселяєте оптимізм. Гадаю, ваш «Ското-хутір», пробачте, «Маєток» зближатиметься із нашими фермами!
ВОЖДЬ. Ми крокуємо єдиним вірним шляхом, колега-містер Шуллер! Я радий, що ви все правильно зрозуміли!
ШУЛЛЕР. Я просто зачарований нашим рівнем взаєморозуміння!
ВОЖДЬ. Дякую! А тепер про головне. Тривалий час ідея Скотизму, що залишилась нам у спадок, була не зовсім коректною, бо роз’єднувала нас. Але ми, свинота – послідовні, не боїмося змін і запровадили нове, гнучке вчення – Свинизм! Що таке Свинизм? Це, перш за все, пріоритетне ставлення до усього, що вигідно свиням і дає грошові прибутки!
ШУЛЛЕР (схвально). Дуже практична та життєва філософія!
ВОЖДЬ. Свинизм – вчення просте, зрозуміле і зручне. Головний принцип Свинизму – кожен, хто дає свиням фінансово заробити – байдуже у який спосіб, – наш друг!
ШУЛЛЕР. Браво, м-ре Вождь! Я переконався, що ви розсудливий, практичний і мудрий політик! Одначе, повернемося до гри. Отже, у нас з вами залишилося по дві карти. Прошу вас – ваш хід.
ВОЖДЬ (не поспішаючи, переможно). Прекрасно! Ось, тримайте – козирний туз і козирний король!
ШУЛЛЕР (оторопівши, швидко бере себе в руки і кидає дві карт). Але ж у мене теж козирний туз і козирний король!
ГОРЛОПАН. От сволота! Це ж шулер! Бий цю наволоч! Бий цих жлобів, цих гнид-капіталістів!
ШУЛЛЕР. Сам ти бидло, скот безрогий! Бий ці свинячі писки! Геть цих кнурів-шулерів!
Виникає загальна бійка, за якою із острахом спостерігають тварини. М’яке затемнення. Конфлікт досягає апогею і голос із небес сповіщає:
“Тварини, у розгубленості переводили свої погляди від свиноти до людей, від людей до свиноти, вдивляючись в обличчя і писки, і вже було неможливо розрізнити, де тут свинота, а де люди…”
ЗАВІСА

Турин-Женева 2006

© Олексій Дроздовський, 2014 П’єса є виключною власністю автора і захищена українським та міжнародним законодавством про авторські права. П’єса не може бути опублікована, оприлюднена, змінена, відтворена частково або повністю у будь якій формі без письмового дозволу автора. З питань придбання авторських прав для звертайтеся до Українського агентства з авторських та суміжних прав (УААСП) або до автора (parsifal@bk.ru). Усі події, факти, імена дійових осіб п’єси є нереальними, будь-який збіг із реальними особами, подіями та фактами є випадковим.

З питань придбання прав на постановку п’єси, звертайтесь до автора перекладу Олексій Дроздовський, а/я 52, Київ-53, 04053 тлф.+044+272-1919 дом (автовідповідач) моб. 068-129-6820, E-mail parsifal@bk.ru

Оригінальні п’єси автора:
Батяри, брати батями (1-місце Коронація слова 2014)
Мелос кохання Богдана і Ренати (Прийде ще час) December-May Relations (написана спеціально для Валерія Шептикіти) Курортні романи в оксамиті моря Школа стервософії Театральний гармидер Жінки нелегкої поведінки Заручини

П’єси-інсценізації автора:
Скотоферма У полі і на річці Сплячий дракон Великий Мольн (Таємниця загубленого помістя) Вовчиці Хроніка сентиментального кохання (за мотивами творів Маргарет Дюрас)

 

Перекладні п’єси автора:
“Блез” Клод Маньє
«Інтимний уїк-енд утрьох» Жан Пуаре
«Чарівна дурепа» Марсель Ашар
«Крейдовий сад» Енід Бегнольд
“Інтимне життя” Ноел Каурд
«Еквус» Пітер Шаффер
«Замок в Швеції» Франсуаза Саган,,,,,,,,,,,,,,,
«Людина на віки» Роберт Болт (конфлікт Томаса Мора з королем)
«Полудневий обмін» Поль Клодель
«Сорок каратів» Барійе і Греді
“Три ідеальні подружжя” Алехандро Касона
«Весною самогубства заборонені» Алехандро Касона
«Ключ на горищі» Алехандро Касона
«Сирена на суші» Алехандро Касона
“Любов чотирьох полковників” Пітер Устінов
«Романофф і Джульєтта» Пітер Устінов
“Бузкова сукня Валентини» Франсуаза Саган
“Славетний і молодий” Едвард Олбі (1 актова п’єса)
“Піаніно у траві” Франсуаза Саган
“Труп із шафи” Макс Еффорд
«Таємниця готелю «Грінфінгер Пелас» Джон Прістлі
«Вбивство у домі вікаріуса» Агата Крісті
«Свідок звинувачення» Агата Крісті
«Мишоловка» Агата Крісті
«Друг Президента» Фелісьєн Марсо
«Милі дітки» Франсуа Кампо
«Крихітка Еліс» Едвард Олбі та ще 20 п’єс