На сторінках “Живого Журналу” Христина Хоменко веде свій Театральний щоденник “Тижня актуальної п’єси”.
Пропонуємо ознайомитися з її нетривіальним баченням подій фестивалю.
“Осколки” Дан Воронов
Ця історія починається у 2013 році, хлопець не може знайти свого місця у житті та роботи. Він переїздить з міста до міста, починаючи від бандитських/гопницьких розбірок у Донецьку, а через рік опиняється у Львові й, абсолютно без ніяких ресурсів, починає там свій бізнес. Він досягає певного успіху, осідає і навіть має намір створити родину. І ось, вже 2016 рік він на морському узбережжі слухає тренінги йогів на фестивалі та теж якось не особливо проникається їхніми ідеями. П’єса закінчується тим, що хлопець стоїть на колінах біля пам’ятника на цвинтарі, заряджає пістолет і робить постріл у повітря.
Обговорення: розбита людина, яка не може себе знайти; можливо, кіносценарій.
Більшу цікавість викликали ті обставини в яких відбуваються події: пам’ятник Чорновецькому, розподіл України на штати, засилля влади християн у Києві, ніж сам герої і події в його житті. Бо він однаковий, такий же як і багато сучасників зараз. Світ змінюється, цікаво змінюється (але не розкрито як саме це відбувається, немає якихось деталей цього нового світу в якому він живе, подані лише загальні обриси, натяки), а герой такий же розгублений.
“Пітчинг” Віталій Ченський
Майже безконфліктна, побутова п’єса у якій молода пара вирішила розповісти батькам, що вони хочуть народити дитину в досить оригінальний спосіб – розігравши перед ними сценку (як у дитинстві). В першому акті розповідають про те, як вони приймали це рішення, а в другому, як вони собі уявляють подальше життя. Виявляється, що дитину дуже сильно хоче вона, а він апатичний і навіть не знає чи захоче доглядати за малюком, вона з цим згодна, а от тещу такий нетурботливий зять явно не влаштовує. Вони довго сперечаються наводячи різні докази, а в кінці маємо гепі енд.
Обговорення: п’єса схожа на семінар із психології, відсутня дія або переворот у свідомості персонажів. Герої відстоюють свою стратегію любові. Піднята проблема відповідальності чоловіка і показано, як діти сідають на шию батькам.
Дуже актуальна тема народження дитини молодою парою і міра їхньої спільної відповідальності за це рішення. Наочний приклад того, що якщо проблема є то треба просто сісти й обговорити її, як і будь-яке важливе рішення.
“Кладовище” Олексій Доричевський
П’єса мюзикл з філософським підтекстом про сенс життя і те що реінкарнація неможлива доки ти не усвідомиш, що не зміг зробити у цьому житті. Усі трупи-герої у процесі вистави розбиваються на пари, але не можуть так жити довго і щасливо, бо нарешті один з них знайшов розгадку того як найскоріше їм усім згнити і реінкарнуватися.
Обговорення: можна поставити в Тюзі, веселий мюзикл зі співаючими трупами, п’яними гробокопами, п’єса має трохи натягнутий щасливий кладовищенський кінець, вона є життєстверджувальною, за легкою формою приховано глибокий зміст, стьоб над пафосом.
“Зустріч одногрупників” Андрій Бондаренко
Хлопець дізнається що його скеровують на роботу до Німеччини з усіма умовами (квартирою, машиною і достойною заробітною платнею). Є лише одна проблема – він має одружитися. Дівчина з якою він зустрічається не просто його не любить а ще й виявляється рідкісним стервом. Він починає зустрічатись з другою, потім з третьою. У результаті споглядаємо купу інтриг і особистого з’ясування відносин. Наприкінці головна героїня (його стервозна подружка), виголошує довгий монолог чим пояснює подрузі суть своїх інтриг і маніпуляцій, цим вистава й закінчується.
Обговорення: добра львівська дружба, занадто хитрі та розумні дівчата.
Серіальність сюжету зі змінними парами, незрозумілі мотиви головної героїні, бо якщо вона хотіла допомогти подрузі відвадивши від хлопця чергову пасію і цим дала їй можливість поїхати закордон, то чому вона в той же час звільняється з роботи і дає рекомендації цій же подрузі на своє місце? Могла ж просто звільнитись. Виглядає як два альтернативних фінали п’єси в одному.
Христина Хоменко
