Триває незвичний експеримент у майже реальному часі, коли на сторінках неофіційного сайту сучасних українськиї драматургів твориться сценарій. Цього разу подаємо вже четверту публікацію нового драматичного твору.

 

 

 

ДРАМАТУРГІЯ-4

Олександр Куманський

за участі Юрія Гайдукова

 

Тоня спускається ліфтом: кнопочки спалахують одна за одною. Наводить лиск, поглядаючи в дзеркало. Виходить у фойє і прямує до входу в готельну перукарню.

За стійкою на вході сидить АДМІНІСТРАТОР, товстенька жіночка за 40.

АДМІНІСТРАТОР: Ну, в тебе і обііід!

ТОНЯ: Повільна трапеза (проводить рукою по тілу) – запорука гарної фігури.

АДМІНІСТРАТОР: Ворушись, фігуро, там тебе клієнт вже зачекався.

Тоня заходить у перукарську залу на 2 робочих місця. Обидва крісла порожні.

Назустріч їй зі стільця піднімається ДРАМАТУРГ, за 70, корчить із себе старомодного парубка.

ДРАМАТУРГ: Здрастуйте, люба Тоня! Вітаю вас, зірко моя!

ТОНЯ: Зіркою бабину корову звали. Так що підбирайте якось  слова.

ДРАМАТУРГ: Бачите, навіть майстри слова іноді слова плутають. Даруйте.

ТОНЯ: Ну, і нюх ви маєте, мушу вам сказати. Я якраз думала про вас.

ДРАМАТУРГ: Приємно, люба… Люба? А так нікого не кликали?

ТОНЯ: Не звали і не кликали. Сідайте.

Драматург всідається в крісло. Тоня прилаштовує на ньому накидку.

ТОНЯ: З голови почнемо чи до справи зразу перейдемо? Є ділова пропозиція.

ДРАМАТУРГ: Стрижений чи ні – я однаково сприймаю інформацію.

ТОНЯ: Ви мені не раз тут про свої творчі здобутки виспівували…

ДРАМАТУРГ:Бо маю гарне портфоліо. Чого приховувати?!

ТОНЯ: Ви зможете написати п”єсу? Таку резонансну, круту, офігенну. Щоб у голову довбонуло, щоб із очей іскри посипалися.   

ДРАМАТУРГ: Тю! Якби тільки за гроші.

ТОНЯ: Але пишете, отримуєте баблос і назавжди забуваєте, що це ви придумали. На афіші не буде згадки про вас.

ДРАМАТУРГ: Негром на старості стати? Мммм… А хто замовник?

ТОНЯ: Цього я вам сказати не можу. Поки що. Серйозна людина. Надто серйозна.

ДРАМАТУРГ: О какой сумє ідьот рєч?

ТОНЯ: Можете назвати свою. По максимуму.

ДРАМАТУРГ: Ой, не знаю, що й казати. Захопили мене зненацька.

ТОНЯ: Не соромтеся. Повторю – замовник людина грошовита й не жадібна.

ДРАМАТУРГ: Привабливо.

ТОНЯ: То ви згодні?

ДРАМАТУРГ: Практично – так.

ТОНЯ: Встигнете за три місяці?

ДРАМАТУРГ: І місяця вистачить. Я на серіалах наблотикався хронометраж гнати.

ТОНЯ: Якщо збираєтеся галіме мило написати, то краще відмовляйтеся. Клієнту шедевр треба, а не піна.

ДРАМАТУРГ: Шедеври – то це за моїм профілем.

ТОНЯ: Ну, гаразд. Так напишіть, щоб душа здригнулася.

Драматург кумедно смикається в кріслі.

ДРАМАТУРГ: Отак?

ТОНЯ: Приблизно. Я наберу вас, коли зайти за авансом.

Драматург квапливо лізе в кишеню, дістає візитівку, дає Тоні.

ДРАМАТУРГ: У мене номер помінявся. Чекатиму дзвінка.

Тоня ховає візитівку.

Oleksandr Kumanskiy, playwright
Олександр Куманський, сучасний український драматург

Опубліковано Володимир Сердюк

Драматург