Відгуки на виставу, поставлену на сцені Баденського державного театру за п’єсою продюсера і актора Театру на Жуках Дмитра Тернового “Деталізація” (німецькою – Hohe Auflösung),

вийшли у ряді спеціалізованих і суспільно-політичних ЗМІ Німеччини.
Наводимо витяги з деяких публікацій.

 

Die Deutsche Bühne
(один з провідних театральних журналів Німеччини):

Автор п’єси Дмитро Терновий занурює глядача у світ суперечливих почуттів, де сміх змінюється гнівом.

Dmytro_Ternovyi_FRG
Дмитро Терновий, драматург

П’єса складна, її текст поєднує майже документальну щільність з комічним сюжетом, завдяки чому вона врізається прямо в серце.

Режисер устигає за цим захоплюючим дух темпом, їй вдається майстерно створити з хаотичного порядку дії невблаганне єдине ціле, що рухається до трагічного фіналу, гармонійно з’єднавши першу і останню сцени.

Її чесне поводження з текстом, який 2012 року переміг на конкурсі “Говорити про кордони”, перетворює постановку на справжній політичний театр. Сценічний шедевр режисера побудований на віртуозній грі сценами п’єси, яку дуже живою і одночасно чіткою мовою переклала Лідія Нагел.

Мина Салефур працює на тонкій грані гротеску, бульварної комедії і трагедії. І це вдається їй чарівно легко.

Грандіозна робота усього ансамблю і більш ніж багатообіцяючого режисера Мини Салефур показує, як за допомогою театру долаються культурні і художні межі.

 

Nachtkritik.de
(незалежний театральний портал німецькомовного простору Німеччини, Австрії і Швейцарії):

Дмитро Терновий отримав 2013 року найважливіший драматургічний східноєвропейський приз “Говорити про кордони”. Його п’єса не є чисто документальною, але вона наповнена історичними мотивами і пронизана політичною інтуїцією… Це дуже смілива суміш вуличного і політичного театру, естрадних і сюрреалістичних ігрових форм, що не втрачає при цьому характеру “well – made – plays”. У ній розмовляють не лише люди, але й речі.

Текст п’єси цікавий сам по собі, але це складна річ для постановки. Мина Салефур зуміла передати комедійний і одночасно серйозний характер п’єси та віднайти вірний тон, щоб розповісти історію молодої пари, яка мешкає у квартирі над революційним Майданом.

Головні герої прагнуть не втручатися у бурхливі події, що відбуваються навколо них, але, звичайно, це їм не вдається.

П’ять акторів грають 21 персонажа, частина з яких – предмети, а усі події розгортаються у кімнаті, де стіни побудовані з мішків, наповнених піском.

Чудово вдається режисерові фінал спектаклю: там де у автора скрипаль замість зарубіжних гастролей виходить грати на Майдан, у режисера камінь з першої сцени потрапляє в Олену в той самий момент, коли вона починає втручатися у зовнішні події.

 

Deutschlandradio
(національна радіокомпанія Німеччини):

У п’єсі йдеться про вчинки людей під час революції. Основна дія відбувається у квартирі над Майданом, і у центрі уваги – молода родинна пара. Він – скрипаль і намагається отримати шенгенську візу для гастролей за кордоном. Вона ж відгородилася від зовнішнього світу: телевізор не працює, вікно, що виходить на Майдан, занавішене, їй хочеться просто перечекати ці події. І ось тут починається політична бульварна комедія: з’являється нелегальний мігрант, за яким женеться міліція, потім виникає цікава сусідка, потім сам міліціонер, і усе це сплітається дивовижним чином і виникає, з одного боку, комічна ситуація, з іншого – серйозний проникливий погляд на політичні події. До цього додається сюрреалістичний світ, наприклад, світ посуду в міщанській квартирі з вічними серіалами. Або ява, де йдеться про отримання шенгенської візи й де поміж собою розмовляють теки, печаті й пістолет. Режисерові вдалося об’єднати усі ці елементи в єдине ціле. Мина Салефур знаходить геніальне рішення яви, де камені, що лежать на Майдані, підтримують між собою бесіду. В оригіналі ця частина з’являється ближче до фіналу, а режисер ставить її в початок спектаклю. Серед цієї бруківки є молодий камінь, якому не хочеться, щоб його топтали, він мріє про політ. І він, дійсно, злітає, а потім виникає в останній сцені, коли головна героїня виглядає з вікна. Камінь потрапляє в неї і виникає прекрасна, і одночасно жахлива ілюстрація того, що трапляється під час революцій. Те, що для одних є звільненням, для інших стає смертю. Особливо цікавий той факт, що п’єса була написана ще 2012 року, й тоді вже автор писав про події на Майдані, про снайперів на дахах, тобто це не просто політичний фарс, це по-справжньому прозорливий аналіз.

 

Süddeutsche Zeitung
(найбільша щоденна газета Німеччини):

Божевільно складний театральний текст, у якому яви вирішені у різних стилях і які ніяк не можна стригти під одну гребінку. Проте у спектаклі Мини Салефур запанував один погляд…, і актори грають у дусі комедії.

 

Schwäbische Zeitung
(одна з основних регіональних газет):

Це одна з найцікавіших прем’єр цього сезону. Український автор Дмитро Терновий написав п’єсу, що заглянула далеко вперед, про ситуацію у своїй країні. Він закінчив “Високу роздільну здатність” 2012 року, в той час, коли ще неможливо було уявити, що в лютому 2014 року станеться ситуація з Майданом і скиданням Януковича. Драматург написав текст на стику жанрів: тут і бульварна комедія a la Фейдо, і несподівано – документальний театр, і сюрреалістичні сцени у дусі Альфреда Жаррі.

 

Badische Neueste Nachrichten
(регіональна суспільно-політична газета):

Там, де неможливо знайти правильний тон для зображення жаху ситуації, рятівною стає мова комедії. Пістолет, що пританцьовує, печать (феноменальні костюми Марії Андерски), що розмовляє. Підлітки дитячого хору, що виросли, які хочуть отримати індивідуальні шенгенські візи для спільного туру, безглузде інтерв’ю з Ольгою Іванівною, виробником прохолодних напоїв – усе це складові відмінно поставленого фарсу в приголомшливому виконанні акторів. Врешті-решт, візи отримані, але Андрій вже нікуди їхати не хоче. П’ятий камінь з першої сцени прилітає, приносячи своїми обіймами смерть. Щойно пролунавше: “Яке чудове життя!” одразу ж змінюється вигуком “Яка жахлива смерть!”. І – бурхливі оплески.

 

Переклад російською Марини Рибалкіної.

Переклад українською Володимира Сердюка.

 

Джерело: Staatstheater Karlsruhe

Головне фото: Die-Deutsche Buehne

 

 

 

Опубліковано Володимир Сердюк

Драматург