dramaturg

Інформація

Цю статтю створено з 01 Вер 2014, і віднесено до п'єса, сучасна українська драматургія.

Теги цієї статті

, ,

“У всьому винен гороскоп”, вважає сучасний український драматург Наталія Максимчук

Представляємо п’єсу “У всьому винен гороскоп” Наталії Максимчук, яка входить до другої збірки її драматургічних творів під назвою “Сон”.

Свого часу Наталя Максимчук закінчила ЛПУ імені Ярослава Галана (нині – Луцький педагогічний коледж) за спеціальністю “Музичний керівник”. Працювала педагогом-організатором у Вищому професійному училищі № 6 та на радіостанції “Наше радіо” (регіональне представництво). Закінчила Рівненський державний гуманітарний університет, факультеті театрального мистецтва за спеціальністю “Театральна режисура”.

 

У всьому винен гороскоп.

 

Дійові особи:
Віра, Олександра ( Шура), Наталка, Вероніка.
Костя
Зоя Йосипівна
Коля
Станіслав, Юрій, Семен, Захар
Аллусик

 

Дія перша.

Декорація кімнати.
Заходить Зоя Йосипівна.

Зоя Йосипівна: Ет! Знову той приймак брудні шкарпетки по всій хаті порозкидав. Тільки ходи за ним і прибирай. Ні тобі тарілки за собою помити, ні кришку унітазу за собою закрити. Напудить і втікає. О, штани чортій як валяються. І за що моїй Віруні таке « щастя»?( бере штани і йде за куліси)
Заходить молодий чоловік у костюмі і, з порогу, роздягаючись, біжить до комп`ютера, вмикає його.
Костя: Так. Що тут у нас? О! Привіт, Аллусик! Як минув день?

Заходить Зоя Йосипівна: О, явлєніє! Ше штанів не зняв, а вже за ту кляту машину всівся. Ні тобі здрастє, ні до свідання. Спитав би хоч: може вам шо мамо допомогти? Як жерти то всі хочуть, а як допомогти матері, то нікому.
Костя: Я мільйон разів просив вас, Зоє Йосипівно стукати перед тим, як зайти. Або хоч якимись іншими звуками дати про себе знати.
Зоя Йосипівна: Ше я у своєму домі у двері не стукала. Ше у пана будуть які прохання? А то давай, я все виконаю. Коли мамою мене назвеш.
Костя: Краще заходьте нестукаючи.
Зоя Йосипівна: І шо це ти там ото пишеш у тому Інтернеті? На базарі баби казали, шо там одна розпуста і голий сором. Шо ти там таке пишеш, шо мені стукатися до тебе треба?
Костя: А ви меньше слухайте ваше базарне бабзно. Самі вже як та баба базарна.
Зоя Йосипівна: Шо?
Заходить Віра.
Зоя Йосипівна: Віро, твій співмешканець обізвав мене базарною бабою. Чому ти дозволяєш йому так зі мною поводитися? Зі мною, твоєю матір`ю!
Віра: Знову ви за своє. Мамо, я не дозволяю.
Костя: Вона перша почала. Я сидів, нікого не чіпав.
Зоя Йосипівна: Сидів він. Невмитий, нечесаний, як прийшов з роботи так і ввалився у чистому костюмі за свого комп`ютера. І пише, і пише, і пише. Кому пише? Чому? Про шо?
Віра: Справді, Костю, чого ти не зняв костюма? Забруднишся.
Костя: О, знову я винен. Знову ти на боці своєї дорогенької матусі.
Зоя Йосипівна: Канєшно! А на чиєму боці їй ше бути. Чоловіки приходять і уходять, а матір залишається назавжди.
Костя: Ага. Поки не помре. Хоч би вже скоріше. Дочекатися неможу.
Зоя Йосипівна: Доню! Ти чула? Він хоче моєї смерті.
Віра: Мамо, заспокойся. Костю!
Костя: Що, Костю? Так, я вже хочу її смерті, бо вона скрізь: на кухні, у вітальні і навіть у подружній спальні.
Зоя Йосипівна: Ой, нашо тобі та спальня? Ти у ній все одно нічого не робиш. У тебе комп`ютер є. І коли ви тільки Оленку зробили? Мабуть Інтернет тоді відключили.
Костя: Що? Ви підслуховуєте?
Зоя Йосипівна: Та шо там підслуховувати, коли у тебе інтім з комп`ютером до ранку.
Віра: Мамо !
Костя: « Мамо?» Просто « мамо» і все? А я? Вона вже до ліжка нашого залізла, а ти просто « мамо?»
Віра: Що тут такого? Це ж моя мама.
Костя: А я тут хто?
Зоя Йосипівна: А ніхто. Будеш « хтось», коли одружешся з моєю дочкою. А Оленку ми самі з Вірочкою можемо виховати. Я Віруню сама виростила, без батька. І нічого, хороша дитина.
Костя: Отже, ніхто…Гаразд…
Йде до виходу.
Віра: Костю, ти куди? Мамо, він йде. Зроби щось?
Зоя Йосипівна: І не подумаю. Нехай йде. Жили якось без нього і ще проживемо. Гарненької тобі дороги, синку.
Костя: Бачиш? Вона знущається. Віро, останній раз кажу: або я, або твоя матір!
Віра: Я не знаю. Я люблю свою маму.
Костя: І я люблю свою маму, та вона між нами не лежить! Ясно. Я зрозумів.Прийшов називається чоловік пообідати додому.
Виходить, гримнувши дверима.
Зоя Йосипівна: Ще й дверима гримає. Ти їх купував? Копійки не дав, а гримає. Нічого, доню, і без нього проживемо. А ти б сіла і подивилася, шо він там ото пише у свому комп`ютері.
Віра: Мамо, припини! Я вірю Кості і не хочу принижувати себе ревнощами.
Зоя Йосипівна: Угу. Тільки він й досі парубок, хоч і живе з тобою. Чого? Мовчиш? Того шо так зручно. В будь який момент можна ручкою зробити. І дитина не зупинить. Він й досі парубок, а ти стара діва з дитиною.
Віра: Костя любить мене й Оленку. Він нас не покине. А шлюб – це проста формальність.
Зоя Йосипівна: Он, бачиш, забрався собі і пішов. Парубок! Куди пішов? До кого? А ти сиди, чекай з моря погоди. А був би чоловіком, законним – сидів би вдома і не дихав. От як ти гадаєш, у нього на роботі є жінки?
Віра: Звичайно є.
Зоя Йосипівна: І, мабуть, гарні, незаміжні. Є?
Віра: Та, мабуть, є.
Зоя Йосипівна: А як ти гадаєш, комусь твій Костя може в око впасти? Ну, теоретично? Ага, може. А практично? Отож. А шо його спинить? А нічого. Вільний. І всім, я впевнена, всім своїм офісним дівкам каже, шо вільний. Неодружений. А ти вір, вір…
Зоя Йосипівна виходить з дому.
Віра залишається сидіти біля комп`ютера. Трохи вагаючись, клікає мишкою.
Дивить на екран: Привіт, Котику! Минула ніч була чарівною. Сподіваюся і наступна буде ще кращою. Біжу на роботу. Цілую. Твій Аллусик. « Цілую. Твій Аллусик?» Боже мій!
Заходить Наталка: Привіт. Уявляєш, мій у мене кружкою пожбурив. І через що? Через те, що я солі на стіл не поставила до сніданку. А навіщо сіль, якщо на сніданок – млинці. Га? Ледь у голову не влучив. А якби вбив? Віро! Агов! Ти мене чуєш? Що з тобою? Ти бліда. Ти вагітна?
Віра: Костик…
Наталка: Що з ним? Захворів? Помер чи що? Віро!
Віра: Зрадив мене з Аллусиком.
Наталка: Костик? Не може бути. Як?
Віра: В Інтернеті. Ось. « Цілую. Твій Аллусик».
Наталка: Де? Ой, йо…Тут фото. Боже! А він знає, що ти про це знаєш?
Віра: Ні.
Наталка: І не треба. Може це просто така гра. Чоловіки, вони ж як діти. Все життя у іграшки граються. Мій теж без телевізора на ніч жити не може.
Віра: Як ти можеш порівнювати? То телевізор, а то… Що я мамі скажу?
Наталка: Ти що школярка? « Що я мамі скажу?» Нічого. Це твоє життя.
Віра: Легко тобі казати. Ти одружена, живеш окремо від батьків, діти мають офіційного батька і Коля тебе обожнює. Моя мама права: мій Костя – парубок, а я стара діва.
Наталка: Ага, обожнює, аж кружкою жбурнув. Ну яка ти стара діва? У тебе Оленка є. До речі де вона?
Віра: У Костикових батьків, на вихідні забрали.
Наталка: А Костик де?
Віра: Знову посварився з мамою і пішов з дому.
Наталка: Речі забрав?
Віра: Ні.
Наталка: Значить пішов не з кінцями. Це добре.
Віра: Що тут доброго? « Твій Аллусик!»
Наталка: А ти йому як прийде постав ультиматум: або ти, або Аллусик.
Віра: А якщо він вибере Аллусика?
Наталка: Так. Тут без Вероніки і Шурки не розібратися. У тебе є мобільний? Бо я свій вдома забула.
Віра: Є.
Наталка: Давай. Алло, Шурко! Привіт! Приходь негайно до Віри. Що, що…Костик знайшов собі Аллусика. Так, Костик. Ну що я тобі по телефону буду пояснювати? Їдь скоріше.
Знову набирає номер на мобільному. Заходить Вероніка.
Наталка: Слава Богу, бо я вже тобі дзвоню. Уявляєш, у Вєркіного Костика є Інтернетна коханка.
Вероніка: Той що? Інтернетна не реальна. У мого першого була звичайна коханка. Оце халепа. А з Інтернетною можна ніколи й не бачитися. Віртуальний секс не зрада. Гірше коли живеш, живеш і…Все коту під хвіст. Втретє рік життя зійшов нанівець. Я розлучаюся з Романом.
Віра, Наталка: Що?
Вероніка: Так. Ми абсолютно не підходимо одне одному. Як же пізно я це зрозуміла! Наша зустріч була помилкою.
Віра: Ніко, люба. А що сталося?
Вероніка: Він сказав, що я сиджу на його шиї і витрачаю забагато грошей.
Наталка: Той що? Мені чоловік це теж щодень говорить. Та я пояснюю йому, що на базарі все дуже дорого і все йде на харчі для нього і дітей.
Вероніка: У нас немає дітей. І я маю повне право витрачати гроші так, як схочу. А про їжу він і слухати не хоче. Каже, що він стільки не їсть, стільки я на їжу витрачаю. Невдячний. А фуа – гра, а лобстер у винному соусі, а салат з мідій і руккулою? Чортів гурман. Та я за його забаганками собі третю шубу купити не можу. І я ще й винна.
Наталка: Третю. Я й не мрію про шубу, а про лобстери годі й казати. Мій Коля поняття не має скільки коштує м’ясо, а як його не поїсть сердитий мов дикий звір. Звідки йому, та й твоєму Ромі, чи Кості знати скільки ми витрачаємо грошей на їжу, якщо вони ніколи не куховарять і не купують продукти. Та мій Коля свинину від курятини не відрізнить. Колись послала його на базар за домашньою сметаною, так він примудрився посваритися з якоюсь бабкою за те, що вона вимагала від нього порожню баночку в обмін на її з сметаною, а коли вона сказала заплатити гривню за її баночку обізвав її куркулькою і сказав, що Сталіна на неї не має. Врешті – решт прийшов без сметани, сердитий і ще й з мене зробив винну, що я його послала на базар.
Віра: Справді, Ніко. Мені Костя теж зауваження робить, що я багато витрачаю, та це ж не привід для розлучення.
Вероніка: Авжеж, не привід. Є інша, більш вагома причина.
Наталка, Віра: Яка?
Вероніка: Гороскоп. Він не підходить мені за гороскопом.
Наталка: Що? Ти що, з відчаю втратила здоровий глузд? Виходить, якщо Вірку зрадив Костя з Інтернетом, то він не підходить їй за гороскопом? Чи якщо Микола жбурляє у мене кружкою то проблема у гороскопі?
Вероніка: Не маю сумнівів, що саме у цьому проблема.
Наталка: Пробач, Ніко, але ти верзеш дурниці. Це вже зовсім…ку –ку якесь.
Вероніка: А от і не «ку – ку». От дивіться, я провела експеримент на собі. Спершу, доля за іменем: Вероніка в перекладі з древньогрецької « та, що несе перемогу». Перемогу своїм чоловікам. Усі три мої чоловіки за короткий термін проживання зі мною у шлюбі стали багатими і успішним: Олег – із закомплексованого ботана перетворився на сексі мачо і знайшов собі коханку. Реальну, а не віртуальну. Макар – з повного невдахи і звичайного клерка перетворився на успішного бізнесмена. І нарешті Роман. Чи не мій брат допоміг йому піднятися кар’єрними сходами? За легендою, я молода жінка, яка вийшла з юрби і витерла кров і піт хустиною з лоба Ісуса Христа, що ніс хреста на Голгофу. ( всі запитально дивляться на Ніку). Ну, не я, а молода жінка з легенди. Так от. Головні риси: живість, безпосередність. Улюблений колір – чорний. Обожнюю чорний.
Наталка: Усі люблять чорний колір за практичність.
Вероніка: Стривай. Далі. Любить маніпулювати чоловіками, важко підлаштовується до сімейного життя. Спокійно покладає на чоловіка заробляння грошей на всі її забаганки, любить секс. Ну хіба не правда?
Віра: Все як з тебе списано.
Вероніка: Тепер головне. Імена чоловіків для шлюбу: Володимир, Олександр,Петро, Борис, Ігор. Ігор, а не якийсь Роман, та ще й до того ж Рак за гороскопом. У той час, коли союз Рака з Овном категорично заборонений. У той час, коли ідеальним для мене є шлюб з Левом, Близнюком, Стрільцем. А у мене за іронією долі було три шлюби. Три! І всі три були з Раками. Це жахливо. Їх постійно треба було попихати і контролювати ніби вони малі діти. Ніякої ініціативи. А Роман ще й скупим виявився. ( до Наталки) Не виходить у мене з Раками. І те, що дітей у мене й досі нема, чи не закономірність? Які можуть бути діти у Овна з Раком? А ти кажеш – маячня.
Віра: Нато, а може Ніка має рацію?
Заходить Шура: Привіт, усім! Що за екстренне зібрання? Я відмінила важлива ділову зустріч. У мене обмаль часу.
Наталка: Віру зрадив Костик в Інтернеті , а в мене Микола жбурнув кружкою, бо ми не підходимо одне одному за гороскопом.
Шура: Так. Я так і знала, що вам просто нічим зайнятися. Та ви забуваєте, що у інших може бути купа справ.
Наталка: Зачекає твоя купа. Тут у твоїх кращих подруг проблеми в особистому житті. Ніка теж пішла від чоловіка.
Шура: Теж мені новина. Одружуватися і йти від чоловіків її хобі. Шкода, що цим не можна заробляти на життя, а то Ніка була б досі мільйонеркою. Дякую тобі Господи, що у мене немає таких проблем.
Вероніка: Це тому, що ти загралася у бізнес – леді і ховаєшся від самотності за своїм бізнесом. А голодна і самотня старість не за горами. Хоча це так типово для представників твого знаку зодіаку.
Шура: Так. Нікуся в нас знову знайшла нове заняття. Ти вже захоплювалася макраме, дизайном, сєтєвим маркетингом, а тепер – астрологія. Та тільки я у ці казочки не вірю.
Віра: А я вірю. Інакше, як пояснити, що Костик мене зраджує? Може ми не підходимо за гороскопом? Може та, інша, Аллусик для нього гороскопний ідеал?
Вероніка: Цілком можливо. Доля криється навіть у таємниці імені. Ось дивись ( дістає книгу) У мене тут все написано. Так… Костянтин. В перекладі з латини – «постійний». Колір – зелений.
Віра: Так. Він любить зелений колір. Ми навіть стіни у спальні перефарбували у зелений. Далі, далі. А що там про Аллу написано?
Шура: А судячи з Інтернетної зради, то ще й слово « постійний» ну дуже йому підходить.
Вероніка: Так. Щасливий шлюб з Ганною, Вікторією, Ларисою, Риммою, Софією.
Віра: І все?
Вероніка: Алли серед них нема. Це вже добрий знак.
Віра: Але й Віри теж нема.
Вероніка: Гаразд. У нас ще є знаки зодіаку. Ти у нас…
Віра: Терези.
Вероніка: Терези. А Костя…
Віра: Козеріг
Вероніка: Козеріг… Ну от – шлюб не сприятливий, але..
Наталка: Ну от.
Вероніка: Але гарний характер Терезів може перемогти долю. Це все пояснює. Тобі просто треба перемогти долю.
Шура: Маячня якась! Як вона зможе перемогти долю, якщо вона не може перемогти власну матір. Твій Костик з нею щодня собачиться, а ти дозволяєш їй влазити у ваше життя.
Вероніка: А хто у нас мама?
Віра: Скорпіон.
Заходить Зоя Йосипівна: О, позбиралися сороки на дощ.
Всі: Добридень, тітко Зою!
Зоя Йосипівна: Таки справді добрий день. Віра вам вже повідомила, що ми позбулися того приймака?
Всі: Так.
Зоя Йосипівна: То чому не святкуєте?
Вероніка: А що святкувати? Речі ж він ще не забрав? От коли забере, тоді й святкуватимемо.
Зоя Йосипівна: Забере, забере. А як ні, то я сама його речі зберу і через вікно повикидаю. Нехай збирає.( йде)
Наталка: Жодного співчуття дочці.
Вероніка: Так. Скорпіон. « Їх очі впиваються в вас з гіпнотичною силою. Егоїсти. Часто стають детективами, психіатрами і навіть…трунарями. А якщо народження відбулося між північчю і полуднем, то їм загрожує небезпека насильницької смерті». Твоя мама в яку пору доби народилася? ( до Віри)
Віра: Не пам`ятаю. Здається бабуся казала – вночі… Що це означає?
Шура: Це означає, що твій Костя у темну пору доби її замочить, якщо вона не припинить пхати свого носа у вашу сім`ю. І правильно зробить. Колись я жила з одним. Так от, його мама постійно вказувала йому як жити і втручалася у наші з ним стосунки. Коротше і він виявився типовим мамусиним синком. « Моя матуся те, моя мамуся се». Врешті – решт, проживши з ним півроку я просто втекла від нього. А ти, Вірко, своїй матері ніяк не можеш пояснити, що нічого лізти у ваше з Костею життя.
Віра: Ти що? Ти ж знаєш мою маму. Вона мене живцем з`їсть.
Наталка: Угу. І закопає. Вона ж за гороскопом може бути трунарем.
Вероніка: А хто він був за знаком зодіаку, той твій співмешканець? ( до Шури)
Шура: Здається Овен.
Вероніка: Ну, це все пояснює. Союз Риби і Овна категорично неможливий. Хоча, мене дивує, що такий сильний характер Овна підкорився волі своєї матері. Овен взагалі не любить ніякого втручання у свій особистий простір. А хто була за гороскопом його матір? Не пам`ятаєш?
Шура: Сукою вона була за гороскопом. Яка вже різниця? Минулося. Слава Богу.
Наталка: А чому « слава Богу?» Невже так погано бути заміжньою, мати дітей. Це нормально для жінки. Її основна місія – народження дітей, продовження роду людського.
Шура: Ой, ну хто це вам таке сказав? Чоловіки, які вигадали це, щоб мати вдома безкоштовну покоївку, домогосподарку, няньку і секс- машину? Причому няньку – для себе. А дітей і у пробірці народжувати можна. До того ж, я не хочу, щоб на енному році сімейного життя, у мене пожбурили чашкою, або зрадили з Інтернетною коханкою. У мене є мій бізнес, я незалежна і автономна, як Україна. І жодний чоловік не може мені дорікнути, що я сиджу на його шиї.
Вероніка: Навіть Україна купує газ у Росії. Ніхто не може існувати сам. Я, наприклад, взагалі без чоловічої підтримки не можу. Чоловік для жінки – це її опора і годувальник. Так закладено природою. Даруй , Ніко, та для мене жінка, яка змушена займатися бізнесом через проблеми з чоловіками – нещасна. Це неприродно. Жінка повинна бути красивим доповненням до чоловіка, як вишукана дорога прикраса,його гордістю, а не генералом у спідниці. До речі, у бізнесі в тебе теж є партнери.
Шура: Є. Але тільки партнери по бізнесу і по сексу. Так, для здоров`я і підтримки гормонального фону. Нічого особистого, тільки секс.
Наталка: Не по – людськи якось.
Шура: Зате спокійно і немає таких проблем, як у вас.
Вероніка: А скажи мені, Шурочко, серед твоїх партнерів по бізнесу чи оздоровчого сексу є Тельці, Раки, Козероги, Скорпіони, або Діви з іменами Анатолій, Андрій, Віктор, Іван, Семен, Юрій?
Шура: Не знаю, часто я не запитую в них імен і ще частіше їхні знаки зодіаку. Мене це не цікавить. Зайві запитання народжуть почуття, а мені це не потрібно. До того ж, я непогано заробляю і можу собі купити будь – якого хлопчика за викликом. Ними зараз просто кишить Інтернет: брюнети, блондини… Хочеш , за бабло гопака на власному члені станцюють. Треба тобі, щоб на руках носив – носитиме. Треба, щоб посуд помив – вимиє. І кришку унітаза опускатиме, і речі свої по усій квартирі не розкидатиме, і « кохаю» скаже. За бабло. Я вже мовчу про таку дрібницю, як чоловічий стриптиз. Гарна розвага. Хоч раз подивитися, як мужик корячиться заради тебе, а не ти заради нього. І навіщо мені їхні знаки зодіаку?
Вероніка: Так дай можливість своїм чоловікам карячитися заради тебе. Тільки не за табло, а по любові. Послаб опір. Це так здорово, коли ти лежиш на рожевих простирадлах, купуєш в магазині найсмачніші і найдорожчі делікатеси, зустрічаєш чоловіка завжди свіжа і красива. Не треба ходити на роботу, нервувати через деспота – боса і відмовляти у ліжку чоловікові через втому . Просто бути дружиною.
Шура: Утриманкою. Ніколи!
Наталка: Пробач, Шуро, та я себе утриманкою не вважаю. І виховую малолітніх дітей, тому змушена сидіти вдома. А їхній батько повинен нас забезпечувати. Що Микола і робить. До того ж, держава платить мені за материнство. То яка я утриманка?
Вероніка: Вірно. Ти не утриманка. Ти дружина. І я дружина. Колишня дружина. Та я не можу без чоловіка. Я тоді почуваюся неповноцінною. Тому зараз мені терміново потрібний Лев, Близнюк, або Стрілець. Станіслав, Петро, Борис, або Ігор. З ними на мене гарантовано чекає удача.
Наталка: Тільки не з Близнюками. Знак вітру та ще жити доводиться з двома людьми. І ніколи не знаєш з ким прокинешся і в який бік його занесе. Вийде в магазин за сірниками, а повернеться через тиждень так, ніби прийшов через півгодини після виходу. Та ще й робить шикування , якщо ти обурюєшся на нього і лізеш з претензіями. Коли заміж йшла, богу дякувала, що мій Коля не Близнюк.
Шура: І що за Близнюк тебе так дістав?
Наталка: Мій батько. Всю душу і печінки матері виїв своїми кониками. То я завжди перед тим, як знайомитися з чоловіками завжди запитувала який у них знак зодіаку.
Вероніка: Ага! Мені не вірила, а сама за гороскопом чоловіка вибирала! Все вирішує гороскоп! Все! Ти – Діва. Твій Микола – Лев. Ідеальний союз.
Шура: Ідеальний? Тоді чому він у неї чашкою жбурнув?
Вероніка: Кожна родина переживає нелегкі часи. У журналах пишуть, що у кожного шлюбу є межа розвалу. Це п`ять, сім і одинадцять років. Я б назвала це початком нудоти. Коли сімейне життя перетворюється на болото і не відбувається нічого…Нічого не відбувається. І ви, ніби, опиняєтесь у відкритому космосі: ні тобі дерев, ні повітря, один вакуум. І ви у ньому. Рутина – ось ворог сімейного життя.
Шура: Що, вже не гороскоп винен?
Вероніка: У Наталчиному випадку – ні. У неї за гороскопом шлюб ідеальний.
Заходить Микола: Он ти де? Де мої чисті шкарпетки?
Наталка: Там, де й завжди. В спальні, в шухляді.
Микола: Іди і знайди їх для мене. Півдня вже тут стовбичиш. А я їсти хочу. Ти обіцяла м’ясо по – французьки. Де воно?
Наталка: У духовці.
Микола: То піди і наклади мені.
Шура: А в самого що, дві лівих руки? Коли заходиш, здороватися треба.
Микола: Ну привіт. Наталко, я чекаю. ( йде)
Вероніка: Не здумай іти. Він же зовсім тебе не поважатиме.
Шура: Не впізнаю його. Ніка права, нехай сам справляється. Що ти йому нянька?
Наталка: Ніко, а серед щасливих для шлюбу імен для мене ім`я Микола є? Подивися. Га?
Шура: О, вже сумнівається.
Наталка: Ну, будь ласка, Ніко!
Вероніка: Скажу, що серед щасливих імен, Миколи немає. Та це нічого не вирішує.
Наталка: Я відчувала, чашка полетіла в мене не випадково. Може щось не так у моєму імені?
Вероніка: Заспокойся. ( знову гортає книгу) З грецької твоє ім`я перекладається як « рідна». Риси: воля, активність, жертвенність. Справжній друг, бере участь у долі нещасної подруги і нічого не вимагає натомість, окрім визнання своєї відданості. Секс визнає виключно з чоловіком своєї мрії. Спокійна, доброзичлива, та якщо щось не так, згортається в колобок і коле. Ти Діва, знак землі. Цілком земна і просто створена для сім`ї. Материнство – твоє покликання. Отже, зараз тобі просто треба дістати колючку і вколоти свого Лева, щоб більше не жбурляв у тебе кружками.
Віра: Отже, серед усіх вас я найнещасніша: неодружена матір – одиначка, співмешканець якої Козеріг і зовсім не підходить їй за знаком зодіаку. Не Михайло, не Олександр і не… Хто там ще? ( до Вероніки)
Вероніка: Захар.
Віра: Не Захар.
Наталка: Стривай, Ніка сказала, що Терези можуть влаштувати своє життя з будь – ким. Не все ще втрачено. Можна спробувати. Все залежить від тебе.
Шура підходить до Віри і кладе перед нею на стіл три різних цукерки: Вибирай!
Віра: Що?
Шура: Вибирай.
Віра довго дивиться на цукерки: Я не знаю. Вони всі такі…смачні. ( знову живиться і не може вибрати) Ну…може…ця…Чи ця… Я не знаю.
Шура: А б відразу вибрала оцю.
Віра: Чому?
Шура: Тому, що вона найсмачніша. ( до дівчат) Тепер ви розумієте, що вона нічого не може вирішити сама.
Вероніка: (знову гортає книгу) Ось. Ця проблема криється у таємниці її імені, де сказано, що Віру у компанії важко не помітити, бо зовсім не чути і поволі час від часу кидаєш у її бік погляд, щоб переконатися, що вона взагалі існує. І Терези ( показує руками терези) Завжди вагаються. Їм важко зробити вибір. Тому біля неї має бути сильний партнер, який завжди допоможе знайти вихід з будь – якої ситуації.
Шура: Такий, як її мама? Скорпіон?
Вероніка: Ні. Краще Лева, чи Стрільця.
Шура: Та у неї немає Лева. У неї Козеріг. Що їй з ним робити, коли у неї з цим Козерогом дитина? А вона не заміжня.
Вероніка: Гаразд. Спробуємо уявити, що вона заміжня.
Віра: Як це – уявити?
Вероніка: Ну, так, уявити, ніби у вас з Костею було весілля.
Віра: Не можу я уявити. Як таке можна уявити?
Вероніка: Гаразд. Тоді…Наталко, у тебе здається збереглася весільна сукня.
Наталка: Так.
Вероніка: Неси. Не дивись на мене так. Неси, кажу. На весіллі погуляємо.
Наталка мовчки пішла за сукнею.
Вероніка: Так. Шурка – ти будеш за дружку. А я буду жінка У РАГСі.
Шурка: Ну ти вже зовсім того. Захопилася занадто. Та мені вже час на роботу. Я й так цілий день згаяла на дурне з вами.
Вероніка: Е ні! Сама Вірку розбурхала, а тепер тікати. Бізнес зачекає. Чи у тебе на сьогодні призначена чергова зустріч з бізнес – партнером для нормалізації гормонального фону?
Шура: Що ти хочеш?
Вероніка: Я вже сказала що: будеш дружкою. Ти серед нас єдина незаміжня дівчина.
Віра: А чоловіком хто буде?
Вероніка: Я.
Віра: Ти ж жінка і РАГСі.
Вероніка: Нічого. Справлюся. В мені помер великий режисер.
Шура: Помер. По – моєму він тільки народився.
Заходить Наталка: Ось, як новеньке. Для дочки берегла.
Вероніка: Ну й дарма. Доки вона заміж йтиме, воно вже вийде з моди й пожовтіє. Віро, одягай сукню і приведи маму. Благословіння на шлюб проситимемо.
Віра: Ти що, вона не піде. Там « Кармеліта» йде.
Вероніка: Заради весілля своєї дочки вона покине все на світі, навіть « Кармеліту». До речі, вона вже вийшла заміж за Міро?
Віра: Ні. Ще Максима любить.
Вероніка: Дарма. Мені б такого цигана. Я б йому… Ну все. Йди. І ікони не забудь. ( Віра йде) Так, бенкет, треба шампанське. Дівчата, діставайте келихи. Наливайте воду у порожні пляшки, зійде за шампанське і горілку.
Шура: Навіщо наливати воду, можна до магазину збігати.
Вероніка: Часу немає, ми у РАГС запізнюємось. Ми з Романом спізнилися. Пам`ятаєш? Потім довелося в черзі стояти.
Наталка: Тоді треба у холодильнику пошукати.
Вероніка: Точно.
Наталка дістала з холодильника пляшку з рідиною.
Наталка: Щось є.
Вероніка: Давай.( нюхає рідину у пляшці) Самогон. Мабуть тітка Зіна свіжу вигнала. Добра горілка у неї виходить. Пам`ятаю в школі завжди Вірка у нею самогон тирила і на дискотеку приносила, у пляшки воду доливала, щоб тітка Зоя не здогадалася. А самогон градусів 60.
Наталка: Я теж пам`ятаю, як ми вперше обпилися і нас нудило біля трансформаторної будки. Я по ліву сторону, ти по праву, а Вірка посередині.
Шура: А я де була?
Наталка: Займалася своїм здоров`ям з якимось старшокласником. Здається, Юрій його звали.
Шура: Дивно. Не пам`ятаю.
Вероніка: Ще б пак. Після самогону. ( сміються)

Заходить Віра у весільній сукні і її мама.

Тітка Зоя: Шо це ви тут таке вигадали?
Вероніка: Репетируємо весілля вашої дочки.
Тітка Зоя: Віро, ти виходиш заміж?
Вероніка: Сьогодні – так. А завтра – побачимо. Тітко Зою, це просто така гра. Підтримайте нас і все. Благословіть нас на шлюб і ви знову можете йти дивитися свою «Кармеліту».
Тітка Зоя: Кого це вас?
Вероніка: Мене і Вероніку.
Тітка Зоя: Тьфу! Шо це за лесбійське весілля?
Вероніка: Та ні. Ви мене не зрозуміли. Я – це ніби Костя. А Віра ніби виходить за нього заміж.
Тітка Зоя: За того пройдисвіта – нізащо!
Вероніка: Тьфу ти!
Наталка: Тітко, Зою, це ж не на правду. Жарт.
Тітка Зоя: І не на правду не хочу. Не благословлятиму і все.
Віра: Мамо, ти ж сама мене дибала за те, що Костик не одружується зі мною. А тепер не даєш свого благословіння? Чого ти тоді хочеш від нас?
Тітка Зоя: Я не знаю, чого я хочу, та я знаю, чого я точно не хочу: щоб ти йшла за того пройдисвіта.
Віра: Але я хочу заміж за того пройдисвіта. Чи знаєш ти за що я його покохала? У нього була найгарніша посмішка на курсі. А з його здібностями до економіки і програмування він ще й прекрасно співав і мав свій естрадний гурт. Був зіркою усіх вечорів і дискотек. Будь – яка дівка ладна була піти за ним на край світу, а він обрав мене. Мене. А ще завжди співав пісню « Ах, какая женщина» – мені! Спускався зі сцені, йшов до місця де сиділа , ставав на коліна і цілував мені руку. Я відчувала, як тисячі заздрісних очей впивалися у мене і шаленіла від щастя і гордості.
Тітка Зоя: Чого ж він тоді до шлюбу тебе не повів, коли так любив?
Віра: А ми, як виявилося, не підходимо за гороскопом.
Повертається Костя.
Костя: Привіт, дівчата! Віра? Що це на тобі?
Віра: Прощальний саван кохання.
Вероніка: Не бери до голови. Ми просто розважалися.
Віра: Ні. Ми не просто розважалися. Ми з тобою одружувалися. Скажи мені, Костю: ти хочеш бути моїм офіційним чоловіком?
Костя: Ні.
Віра: А Аллусику?
Костя: Що?
Віра: Аллусику? « Цілую. Твій Аллусик». Я все знаю.
Костя: Знаєш? А й добре, що знаєш. А що ти хотіла? Я – мужик і не можу без сексу. У тебе постійно болить голова. День болить, два болить, три. Тоді місячні, що переростають у річні. І нарешті – твоя мама, котра постійно суне свого носа у наші стосунки.
Тітка Зоя: Шо? Шо ти там гавкаєш?
Костя: Бачиш? То я тебе хочу запитати: ти більше не кохаєш мене?
Віра: Кохаю.
Костя: Дивно. То чому ж ти тоді дозволяєш своєї матері сунути свого носа у наше ліжко? Чому ніколи не йшла квартиру, коли я прохав тебе, бо не міг зжитися з нею? Мовчиш?Т І врешті – решт, якщо ти мене кохаєш, то чому ж ти мене не хочеш?
Віра мовчить.
Дівчата: Ну, Віро! Чому?

Тиша.

Віра: Тому…що я не люблю секс.
Дівчата: Що?
Костя: Клас! А я люблю. Тому у мене і з`явився – Аллусик. І дякуй богу, що тільки віртуальний. Та я втомився постійно шукати сексу в Інтернеті. Я йду і цього разу назавжди. (Збирає речі) За Оленку не турбуйся. Вона моя дочка і забезпечуватиму я її як і раніше.( Костя йде)
Вероніка: Я все вірно почула: у нього був лише віртуальний секс? А Віра вирішила піти у монашки?
Наталка і Шура: Угу!
Вероніка: Віро, сонечко, не плач, ще не все втрачено. Ми щось придумаємо.
Шура: ( до Віри) Зараз все лікується. Тобі просто треба звернутися до гарного спеціаліста, психолога і сексолога. У мене є знайомі, я тебе заведу.
Зоя Йосипівна: А я казала тобі, що тому комп’ютері одна розпуста. Не треба тобі ніякого лікаря. Тобі нормального мужика треба. Нічого, у мене на базарі у Гальки син є. Холостяк, хороший, порядний, не то шо той, озабочений. І Оленці добрий батько буде.
Віра: Мамо! Я не хочу Галькиного сина. Я хочу Костика. І не треба мені вказувати що робити. Я сама знаю. Ідіть ви… на базар!
Вероніка: Дівчата, беремо самогон,Віру і йдемо до бару. Заодно відмітимо моє розлучення з Романом. Вперед! Шукати Близнюків, Левів і Водоліїв!
Дівчата, йдучи: Всього доброго, тітко Зою.
Кінець першої дії.

 

 

Друга дія.

Бар. За столиком сидять Віра, Шура, Вероніка і Наталка.

Вероніка: Отже, дівчата, що ми маємо на сьогодні. У всіх нас проблеми в особистому житті. Всі ми колись зробили помилки які ще не пізно виправити. Я подивилася астрологічний прогноз на цей тиждень і ось що вийшло. Виявляється цього тижня на небі, у космосі, відбувається парад планет.
Шура: Ще одна дурня.
Вероніка: Ніяка це не дурня. Коли всі планети шикуються в ряд, що є їм не притаманно, у світі і відповідно з людьми відбуваються усілякі катаклізми: хвороби, напасті, природні лиха і проблеми в особистому житті. Наші негаразди припали теж невипадково саме на цей період: я розлучаюсь з Романом, у Віри проблеми з Костею, а у тебе, Наталко, з Колею.
Шура: А у мене проблем немає.
Вероніка: Помиляєшся. Хіба може не бути проблемою для жінки те, що у неї немає постійного чоловіка? Це катастрофа!
Віра: Катастрофа коли у тебе є чоловік , а у нього коханка.
Наталка: Або він жбурляє в свою дружину чашкою.
Шура: Або коли жінка не спить зі своїм чоловіком.
Вероніка: Стоп, стоп, стоп! Так ми заведемо себе у глухий кут. Особисто я не можу обходитися без чоловіка. І маю намір продовжувати пошуки свого мужчини – Стрільця. Чого і вам раджу.
Наталка: Ой не знаю. Якось я ще не готова покинути свого Лева Колю і шукати якогось Рака чи Скорпіона. До того ж, ти сама казала, Ніко, що у мене з Миколою за гороскопом ідеальний шлюб.
Вероніка: Ну казала. Та спробувати ж можна. Він ні про що не дізнається. Не вийде – знову повернешся до рук свого балуваного тирана – Лева і підноситимеш йому м’ясо і чисті шкарпетки. Хоч би коханця собі знайшла чи що? Який сенс зберігати вірність такому самодуру як твій Микола? Зовсім збожеволієш зі своєю святістю. Дарма, коханці гарно стрес знімають. Такі собі сімейні санітари.
Віра: Знаєш, Ніко, не всім твої теорії підходять. Наталка одружена і присягалася у вірності чоловікові перед Богом.
Наталка: Не така я вже свята як ти думаєш. І добре знаю, чим знімається стрес.
Всі: Що?
Віра: Ти зрадила Миколі?
Наталка: Ну було пару разів. Клопіт один.
Вероніка: Ах ти свята та божа! То мабуть не випадково Микола у тебе чашкою жбурляє. Він що, знає?
Наталка: Ти що? Хіба б я зараз по землі ходила? Він же ревнивий, як чорт.
Віра: То як же ти приховувала це від нього?
Вероніка: Спитайся краще як вона приховала це від нас.
Наталка: Чому від вас? Шурка знала.
Вероніка: ( до Шури) Ти знала?
Віра: І мовчала? Теж мені подруга. Я б тобі все розповіла.
Шура: Господи, та я б теж нічого не знала, якби їм для зустрічі не був потрібний мій холостяцький барліг.
Вероніка: Ах ти підступна звіднице!
Віра: Та годі вам. Наталко, розкажи краще як це було? З ким? Де?
Вероніка: Так. І хто він був за знаком зодіаку?
Наталка: Масажист.
Дівчата: Масажист?
Віра: Нічого собі! Ясно де він тебе масажував.
Наталка: Та ні. Все сталося випадково. Після других пологів я вирішила підкорегувати фігуру: ну пам’ятаєте ті жахливі розтяжки у мене на животі? І обвислу шкіру…
Вероніка: Звичайно. Це було жахливо.
Наталка: Так от, записалася я на масаж до елітного салону: шоколадні та медові маски для тіла, обгортування і масаж. А там масажист. Молоденький такий, привабливий. Тіло…Шварценеггер відпочиває.
Шура: А мені не подобається Шварценеггер, занадто перекачаний. Схожий на непорізану лікарську ковбасу, яку щойно вийняли з печі. Чи звідки там її виймають. Краще коли все в міру.
Віра: І що? І що?
Наталка: Може й так, та коли його руки торкнулися мене, моє тіло раптом заграло як скрипка.
Віра: Як скрипка…! І…
Наталка: І на третій сеанс я віддалася його смичкові.
Віра: Боже, який звітний концерт!
Вероніка: Слухай, Віро, ти впевнена, що тобі не потрібний секс. Здається ти вже вилікувалася.
Віра: Ну, просто…Цікаво ж почути як у людей буває. Та ще й у твоєї кращої заміжньої подруги. Не перебивай. Що там далі?
Наталка: Та нічого. Трохи позустрічалися ще у Шуркиній квартирі і все. Закінчився масаж, закінчився роман. Та було весело.
Віра: Чому ж ти його не продовжила?
Шура: Тому, що вона заміжня. А заміжня жінка не може крутити романи довго. Бо не буде сил обслуговувати свого і він запідозрить недобре. Тоді сім`ї кінець.
Вероніка: Так. Перший закон лівака – Лівак не повинен руйнувати шлюб!
Наталка: Так. Пристрасть згасла і стосунки зійшли нанівець. Та це було круто. До того ж він був набагато молодший. Яке майбутнє…?
Шура: І ти більше ніколи, ніде, ні з ким?
Наталка: Ні. У мене на це немає часу.
Вероніка: Не знаю, Нато, я б на твоєму місці покинула твого Миколу.
Віра: З двома дітьми? Куди вона піде? Ні роботи, ні освіти. Після школи зразу заміж і у домогосподарки.
Шура: Та не чіпляйтеся ви до неї. Це її сім`я нехай розбирається сама.
Вероніка: ( знову відкриває книгу) Олександра. В перекладі з грецької « мужня захисниця». Звідси й жорсткий характер. Романтична та схиблена на свободі і грошах як усі Риби. Не дає жодного шансу чоловікам бути, власне, чоловіками. Жити з нею неможливо, але без неї життя одноманітне. Тільки справжнє кохання оберне нашу Шурочку на гарну дружину і позбавить її натуру празності життя. Шукай Тільця, Рака, Козерога або Діву з іменами Анатолій, Андрій, Віктор, Іван, або Юрій.
Шура: Ніко. Не мороч мені голови. Ми взагалі то прийшли сюди вирішувати Вірину проблему, а не мені чоловіка шукати.
Вероніка: Одне іншому не заважає. Так Віра, як давно це з тобою сталося?
Віра: Що «це?»
Вероніка: Ну ця твоя фригідність до Кості.
Віра: Не знаю. Дівчата, може я справді хвора? Я …я…не відчуваю задоволення.
Вероніка: Не відчуваєш задоволення з ним чи з усіма?
Віра: З якими «усіма?» У мене крім Кості нікого не було. Ніби ви не знаєте.
Шура: Ми то знаємо, але ж усіляке може бути. Он, як у Наталки.
Віра: Нічого такого не було.
Шура: У цьому й проблема. Немає з ким порівнювати, від того немає азарту і бажання. Нудота, рутина. Пристрасті бракує. Ви не експериментували з наручниками, батогами, чи хоча б з ванною шампанського і троянд? Або секс на балконі серед білого дня?
Наталка: А ти що практикувала?
Шура: А що тут такого? Це круто.
Віра: Фу. Ні.
Вероніка: ( до Шури) Ти що? Її ж виховував Скорпіон. Інакше й бути не могло. Хоча до чого хилить Олександра я розумію. Потрібний сплеск емоцій. Шалений сплеск! Неймовірний. І для цього нам треба терміново знайти чоловіка. Бажано Близнюка, Овна, або Тельця.
Наталка: Тільки не Близнюка.

Підходить офіціант: Що будемо замовляти?

Вероніка: О! Ось і він. Симпатичний. Скажіть, а ви часом не Близнюк? Дайте відгадаю – Стрілець.
Офіціант: Ні. Рак.
Вероніка: О Боже! Шурка – це для тебе.
Шура: Перепрошую. Це наша подруга так жартує. Принесіть нам для початку коньячку з лимончиками. А далі видно буде.
Вероніка: Це мені видається, чи справді Раки скрізь ходять за мною.
Наталка: Здуріла? Він же зовсім ще «зелений».
Вероніка: Угу. «Зелений», а вже Рак.

Заходять троє молодих чоловіків.

Вероніка: О, а це точно те, що нам треба. Дівчата, підніміть груди, зліва жертви нашої краси.
Наталка: Ніко, припини. Може вони всі жонаті.
Вероніка: То й що? У коханні правил немає. Тут усі способи припустимі. Віро, а отой білявий точно Овен. У нього брови зрослися. Це знак Овна. Те, що тобі треба. Знак, що поведе тебе за собою.
Віра: Припини. Я не хочу ніяких Овнів. Я ще від Козерога не відійшла.
Чоловіки проходять повз дівчат. Один відстає від своїх друзів і підходить до їхнього столу .
Юрій: Саша? Олександра, ти? А – клас 23 школа.
Шура: Так. Ми знайомі?
Юрій: Не пам`ятаєш мене. Невже я так змінився? Юра Шумський. Ми познайомилися на новорічній дискотеці у школі. Я тоді був старшокласником.
Шура: Юра? Аякже пам’ятаю. Юра… Привіт, Юра!
Юрій: А ти зовсім не змінилася. Така ж гарна і струнка як і ту ніч. Пам`ятаєш? Під соснами.
Шура: А…чим займаєшся, Юро?
Юрій: У мене невеличкий бізнес. Торгую мобільними телефонами. На життя вистачає. А ти? Сім`я, діти?
Шура: Так. Двоє. Хлопчик і…хлопчик..Так.
Юрій: А я холостяк. Не склалося якось. Ну, добре. Приємно було зустрітися знову. Побачимось.
Шура: Угу. Бувай, Юра.
Юрій йде.
Вероніка: Що це? Що це таке було? Ти збожеволіла? Які діти? Нежонатий, свій бізнес ще й Юрій. Цікаво, хто він за знаком зодіаку? Це ж знак.
Віра: Справді. Навіщо ти йому збрехала?
Шура: А що я мала йому сказати? « Неодружена і ніколи небула, дітей і досі немаю». Така собі бізнес вумен – невдаха. До того ж, я поняття не маю хто це.
Наталка: А я його відразу впізнала. Це той самий Юрко, з яким ти тоді пішла гуляти, коли нас з Віркою і Нікою нудило біля трансформаторної будки від тітки Зоїного самогону.
Шура: Юрко? Точно, це він. Змінився.
Вероніка: І неодружений. Так, роби що хочеш, та щоб він негайно дізнався, що ніяких дітей у тебе немає.
Шура: Здуріла? Я принижуватися не буду.
Вероніка: Ну тоді я буду. Сама запрошу його і всю його симпатичну компанію за наш стіл( встає, щоб іти)
Шура: Ти що? Припини. Не смій. Не йди.
Віра: Дійсно. Незручно якось.
Наталка: Ніко, а як хтось побачить мене з чужими чоловіками і докладе Миколі?
Вероніка: Пізно. Він сам сюди йде. ( сідає на місце) І я в цьому не винна.

Юрій підходить до Шури: Дозволь запросити тебе на танець.
Ніка штовхає її під столом ногою

Шура: Можна.( йдуть танцювати)
В цей час заходять до бару Костя і Аллусик.
Наталка: Віро, дивися, Костик.
Вероніка: А це я так розумію Аллусик.
Віра обертається: Негідник. ( поривається до них іти, та дівчата затримують її Шура теж помічає Костю, вибачається перед Юрієм і повертається до подруг)
Шура: Ви бачили?
Віра: Бачили. Ще й як бачили. ( знову встає, пориваючись йти)
Вероніка: Здуріла? Хочеш остаточно зганьбитися перед суперницею? Не смій. Дурна ідея по собі знаю. Коли першого з коханкою застала і вчепилася їй у коси, мій кинувся її рятувати. Уявляєш у якому соромі опинилася я? Й досі собі пробачити не можу. Терпи.
Віра: Та як же таке можна терпіти?

Офіціант приносить випивку: Будь ласка, ваш коньяк.

Наталка: Вірно. Потім вона над тобою сміятиметься. Не треба.
Віра хапає пляшку і випиває прямо з неї. Тоді встає, рішуче підходить до столу де сидять чоловіки, хапає одного з них і веде до танцю.
Шура: Ві..Віра…ти..ти куди?
Наталка: Дівчата, що вона робить? Треба її зупинити.
Вероніка: Не треба. Все вона вірно робить. Б`є точно в ціль. Коли чоловік бачить, що його дружина може належати ще комусь окрім нього, він просто божеволіє.
Віра танцює з Захаром, відверто фліртує з ним.
Захар: Мене зовуть Захар. А вас?
Віра: Віра.
Захар: Я працюю у цьому барі музикантом. Сьогодні у мене вихідний. От і вирішили відпочити з друзями. А ви що святкуєте?
Віра: Що?
Захар: Святкуєте що?
Віра: А… розлучення подруги, Вероніки.
Захар: А хіба Віра і Вероніка – не однакові імена?
Віра: Зовсім різні. Я З грецької Пестида, а вона…ну…коротше…Вона витерла кров Христа на Голгофі. От мерзотник.
Захар: Що?
Віра:Це я не про вас.
Віра: Ви завжди така?
Віра: Яка?
Захар: Рішуча, швидка. Ви знаєте, ви мені теж сподобалися і я збирався вас запросити до танцю, та ви мене випередили.
Віра: А хто вам сказав, що ви мені сподобалися?
Захар: Що?
Віра: А…так..мені просто подобаються чоловіки – Овни. Я їх просто носом чую.
Захар: А як ви здогадалися, що я Овен?
Віра: А у вас знак Овна – брови зрослися.
Захар: Я…( Віра помічає, що Костя не бачить їх з Захаром, і збирається піти з бару несподівано заливається напівістеричним сміхом)
Костя до Алли: Зачекай мене на вулиці.
Віра: ( сміючись) Захаре, ти просто диво! Це прекрасно, що ми зустрілися.
Костя залишає гроші на столі, обертається і бачить Віру в обіймах Захара.
Костя: Та невже? Ти що тут робиш?
Віра: А, це ти, Костя? А ми з Захаром тебе й не помітили. Так захопилися. До речі, він музикант. А ти насолоджуєшся парубоцтвом? Може, познайомиш мене зі своєю подругою?
Костя: Ти й так її знаєш.
Віра: Я її – так. А вона мене – ні. Хоча, мені байдуже. Та й нам з Захаром вже час.( бере його під руку і ніби збирається йти)
Костя: Куди йти?
Віра: Що?
Костя: Ти почула?
Віра: А це тебе вже не стосується. Це наші з Захаром справи.
Костя: Отже, ваші з Захаром. Що, мамуся дала благословення? Їй же байдуже з ким ти, аби не зі мною.
Віра: Помиляєшся. Тепер я сама собі хазяйка. Куди хочу, туди і йду. Хоч у номери.
Костя: Отже, як з ним то в номери, а як зі мною, то голова болить? Ану йди сюди. ( хапає Віру за руку. Захар перехоплює його руку відштовхує її від Віри)
Захар: Гей, забери руки.
Костя: Що? Та хто ти…?

Хлопці шарпають одне одного. До них приєднуються усі чоловіки, друзі Захара.

Віра: Не треба, Захаре! Не брудни об нього руки.
Захар: Це твій чоловік?
Віра: Ні. Він мені не чоловік.
Костя: Не чоловік? А тоді від кого ж у тебе дитина? Від святого духа?
Віра: Для того, щоб мати дитину, не обов’язково мати законного чоловіка. Законного.
Костя: Та який законний чоловік витримає твою маму?
Віра: Поганому танцівникові Фаберже заважають. Мама йому не вгодила. Та я сама вже не хочу за тебе заміж.
Захар: Чув? Вона не хоче за тебе заміж.
Шура: ( до дівчат за столом) Ой, дівчата. Зараз щось буде.
Наталка: Може втрутитися поки не пізно?
Вероніка: Навіщо? Нехай насолоджується. Знущання – це все, що їй зараз треба. Дайте їй покайфувати. До того ж, Кості не завадило б трохи отримати по пиці. Для профілактики.
Юрій до Кості: ( заламавши йому руки) Друже, особисто я нічого немає проти тебе, та якщо на моїх очах кривдять мого друга і його дівчину, я як справжній товариш не можу стояти осторонь.
Заходить Аллусик: Костю! Що тут відбувається? Я вже геть змерзла на вулиці. Чого він тебе тримає? Відпусти його! ( відштовхує його)
Віра: Забери руки від мого чоловіка! (кидається на Аллу)
Вероніка: А тепер час втрутитися.
Дівчата схоплюються і фвацько перехоплюють Віру прямо біля Алли.
Шура: Пробачте її. Важкий день. ( до Юрія) Відпусти його.
Юра: Ну ви даєте!
Шура: Пробач, що втягнули вас у цю історію. Все нормально.
Наталка: Знаєте, а ходімо за наш стіл і вип.`ємо мирову.
Віра: Я з нею ( показує на Аллу) і з ним (показує на Костю) за один стіл не сяду.
Заходить Микола: ( до Наталі) Он вона де! Вдома миша повісилася, чоловік і діти сидять не кормлені, непрані, а вона тут з мужиками розважається. Заміжня жінка.
Наталка: Коля? Як ти мене знайшов?
Микола: Віркина мати підказала.
Вероніка: Скорпіонша.
Костя: Це точно.
Микола: Ходімо додому. Я їсти хочу.
Наталка: Колю, припини. Тут люди. І чого не кормлені? Борщ на плиті, котлети у холодильнику, салат накритий кришкою у тарілці на столі. У каструлі, на балконі холодний компот, як ти любиш.
Микола: Ти хочеш сказати, що це все я маю шукати сам як той пес на смітнику.
Наталка: А чому б і ні?
Микола: А навіщо тоді мені жінка? Навіщо я тебе годую?
Вероніка: Стоп, стоп, стоп! Що означає « годую?» Вона що свиня чи яка інша свійська тварина. Типовий Лев. Лежить собі на дивані і чекає, поки його левиця принесе йому здобич у зубах прямісінько в ліжко. Якщо вже на те пішло, то чому ти їй не оплачуєш послуги прачки, куховарки, покоївки, няньки? І за секс теж треба платити. За нічним тарифом.
Алла: Точно! Правильно! Так їх! За нічним тарифом!
Вероніка: За кого ти її маєш? За секс рабиню?
Микола: Що? Вона моя жінка і має належно за мною доглядати.
Вероніка: А ти що, каліка, чи дитина мала? Сам маєш руки і ноги. Взяв черпака і налив собі борщу. Сам! Сам прибрав шкарпетки і сам зварив дружині кави. ( до Наталі) Він тобі хоч раз каву варив? Чи комусь із присутніх тут жінок рідний чоловік варив каву і подавав у ліжко?
Жінки: Ні. Ага. Дочекаєшся.
Алла: Хіба коханці.
Микола: Ще чого? Коханці. Наталко, ходімо додому.
Шура: Чому це? Вона з нами відпочиває. Вона піде тоді, коли і ми.
Віра: Вірно, разом підемо.
Микола: Що? Бунт? Захисниці хренові. Ану пішли геть!
Не смій ображати моїх подруг!
Наталка:Микола: Подруг? Хто це тут подруги? Одна ( до Вероніки) – чоловіків міняє як взуття, обдираючи як липки, друга ( до Шури) взагалі чоловіка не може собі знайти – бізнес – вумен засушена верблюжа колючка, а третя взагалі фригідна. Чудова компанія.
Юра: Не хочу втручатися в ваші справи, та здається мені ти, друже, зараз палицю перегнув і тобі треба вибачитися.
Захар, Станіслав: А то ми допоможемо.
Віра: Зачекайте. ( до Кості) То ти йому все про нас розповів? Навіщо?
Костя: А що мені було робити? Я мусив з кимось поділитися своїми проблемами.
Віра: Та ви, мужики, язиками чешете гірше базарної баби.
Костя: Ми мужики? А ви? « Ой, бачила вчора Дарину. Так змарніла і ноги у неї криві. А ти бачила її чоловіка? Чистий орангутанг. Здоровань. Мабуть у ліжку звір.»
Микола: Точно. І так півдня по телефону: « Сьогодні в магазині бачила на одній таку шубку, просто відпад. Мабуть спить з олігархом»
Наталка: Що? А ви…ви… « Наталко, подай пульта! Наталко, подай чисті шкарпетки! Куди поділа гроші? Я ж тобі тільки вчора сто гривень дав на продукти, на дитячий садок, школу, пива мені купи і ще й решту принеси» . А ти сам пробував усе це зробити за сто гривень?
Вероніка: Вірно, Наталко! Вони хочуть, щоб ми за сто гривень ще й по салонах ходили і мали шикарний вигляд. Чепурилися для них і збуджували їхню уяву. А платити не хочуть.
Микола: За третю шубу? Сама йди зароби, а тоді будеш базікати. Сидить на шиї у чоловіка і шуби вимагає.
Наталка: Це її чоловік і вона має право вимагати. Жінка теж людина і хоче мати гарний вигляд.
Вероніка: А за це треба платити.
Віра: Так.
Костя: Так? Може вам і за секс треба платити? Скільки тобі заплатити, щоб не чути: « Любий, у мене голова болить. Будь ласка, не сьогодні. Я втомилася.» І так кожного дня, кожної ночі. Назви ціну моєму бажанню.
Наталка: Овва! А як вам таке: «Люба, пограйся з моїми горішками, зроби мені масаж, почухай мені спинку». «А як же я, любий?» « Я втомився».
Шура: А я завжди казала, що куплений секс найкраща альтернатива: завжди вчасно і якісно.
Юра: Так, і це набагато краще, ніж бути використаним і покинутим коханою дівчиною, яка тобі подобалася до сліз, з якою у тебе був перший незабутній секс по – любові і яку ти не міг забути все своє життя, і так і не зміг більше нікого покохати. Я як дурень радів з того, що у неї таке ім.`я – Олександра, Шура. Підійде і для хлопчика і для дівчинки. Мовляв, народиться у мене хлопчик – буде Сашко, дівчинка – Олександра. І хоч якось ти будеш присутня у моєму житті.( до Олександри) Хоч так.

Запала тиша.

Шура повільно підходить до Юрія і міцно цілує його в губи.
Шура: Стій! А хто ти за гороскопом?
Юрій: Рак. Та я не вірю в гороскоп.
Шура: Я теж. ( цілуються)
Вероніка: Дивно. Ніхто не вірить у гороскоп, та всі знають свій знак зодіаку і читають у газетах астрологічний прогноз на тиждень. Питається: навіщо? Якщо ти у нього не віриш.
Наталка: А у Шурки з цим Юрою щось за астрологічним прогнозом вийде?
Вероніка: Рак і Юрій – це ідеально для Риби і Шури. Краще і Ханума не спарувала б.
Шура (до Юри): Як це не дивно, та я б хотіла більше про тебе дізнатися.
Юрій: Це не дивно, це приємно. Мені теж хочеться більше знати про бізнес – леді – засушену верблюжу колючку, що так і не знайшла собі чоловіка.
Вероніка: Ми вам не заважаємо?
Шура: Ой, дівчата. Не образитесь, якщо я покину вас з Юрієм – Раком. Ніко, це ж мій ідеал. Все за гороскопом.
Наталка: ( до Ніки) Щось на кшталт вона нам сказала у ту ніч, коли пішла з ним вперше.
Вероніка: І не здумай знову від нього втекти. Принаймні на мою дружбу можеш більше не розраховувати.
Віра, плачучи, кидається Шурі на груди: Я така за тебе рада.
Шура: Ну, я пішла.
Вероніка: Сумочку не забудь.
Юрій і Шура залишають бар. Віра плаче.
Микола: Коротше, досить вже цих шмарклів. Йдемо додому. ( До Наталі)
Наталка: Нікуди я не піду. Борщ на плиті, котлети в холодильнику, компот на балконі. Я прийду пізніше. А ти краще йди і Аллусика з собою забери.
Микола: І ти не боїшся відпускати мене самого з привабливою жінкою?
Наталка: Ні. Хочеш? Живи з нею. ( до Аллусика) Забирай. Бо Костя вже не твій.
Вероніка: Здуріла? Чоловіка втратиш.
Наталка: А мені байдуже. Я може прозріла. Не хочу я такого чоловіка. І взагалі: я збираюся вступати до університету.
Микола: Куди?
Вероніка: Так. Парад планет.
Наталка: Так, тобі не почулося. Я вступаю до університету.
Віра: Наталко, ти героїня.
Микола: Стривай. А як же я? Ти будеш вчитися, а я? А якщо я захворію? Хто за мною доглядатиме?
Захар ( до Святослава): Слухай, це тільки у мене руки чухаються набити йому пику, чи у тебе теж?
Святослав: Угу. То, може…
Захар: Без дозволу дружини не можна.
Наталка: Колю, йди! Вдома поговоримо. А поки я прийду, подумай, чи потрібно нам взагалі жити разом.

Микола мовчки виходить з бару.
Тиша, тільки чути плач Віри. До неї підходить Костя.

Костя: Віро, ти чого?
Віра: Чого, чого…У Шурки таке кохання, як у нас з тобою колись було. Мабуть і Микола колись Наталці у коханні зізнавався, квіти дарував. Та й три Нікиних чоловіки носили її на руках. Що з нами сталося? Чому ми всі стали такі черстві і байдужі до своїх коханих? Де почуття? Де вміння слухати і чути одне одного? Де бажання робити життя своїх коханих щасливим і цікавим? Де? Чому ми не робимо цього одне для одного? Тому що у всьому винен гороскоп? Чи Інтернет? Чи ще якась біда? Ні, ні! У всьому винні ми самі! Ми збайдужіли, зачерствіли за цими клятими машинами, де можна зраджувати дружин клікаючи мишками.
Костя: Віро, ну ти все не так зрозуміла.
Віра: Ну звісно. У всьому винен гороскоп. Козеріг зовсім не підходить Терезам. І крапка. І їй ( показує на Аллу) підходить.
Алла: Насправді не підходить. Я теж Терези. І взагалі, я не знала, Костю, що ти одружений. Якби знала…
Віра: А він і неодружений. Мама все вірно сказала – парубок.
Алла: Костю, я нічого не розумію.
Костя: Алло, пробач мені, я винний. Я потім тобі все поясню.
Алла: Не треба. Я вже давно все зрозуміла. Бувай! ( виходить з бару)
Дівчата забирають заплакану Віру і йдуть до свого столика. Захар і Святослав сідають за свій столик. Костя стоїть один, він у засмучений. Раптом, ніби щось згадавши, підходить до столика за яким сидять чоловіки.
Костя: Слухайте, мужики, допоможіть. Ти здається музикант? ( до Захара)
Захар: Так. Я граю у цьому барі. Та у мене сьогодні вихідний.
Костя: Слухай, будь – які гроші плачу, постав фанеру «Ах какая женщина». Дуже треба.
Захар: Що, подіяли сльози дружини?
Святослав: То ж бачиш, що подіяли. Постав, що тобі важко?
Захар: Гаразд. Іду.
Костя: Дякую, хлопці! З мене могорич!
Захар: На весіллі поставиш, коли одружуватися з нею будеш.
Костя: Точно! Не весіллі.
Костя бере мікрофон: Для тебе, кохана.
Наталка: Віро, дивися, Костя!
Віра: « Ах какая женщина!»Боже!
Костя співає. Після закінчення пісні Віра кидається на шию Кості: Ти моє кохання! Хоч ти і зовсім не підходиш мені за гороскопом.
Костя бере її на руки і виносить з бару.
Костя: Дякую, хлопці! До зустрічі на весіллі!
Хлопці: Бувай!

Заходить Микола з букетом квітів. Мовчки підходить до столу де сидять жінки і протягує Наталці квіти.

Микола: Ходімо додому. Та без тебе якось порожньо.
Наталка обіймає чоловіка: (до Ніки) Піду я. Може до нас?
Вероніка: Ні. Я краще тут залишуся ( дивиться в бік Станіслава)
Наталка: А…а…а…Ну, вдалого полювання.
Вероніка: Угу.
Наталка з Миколою йдуть. Ніка залишається за столиком сама це помічає Станіслав і підходить до неї.
Станіслав: Я чув, ви святкуєте своє розлучення.
Вероніка: Так.
Станіслав: Уявіть собі, а я теж три тижні тому святкував тут своє розлучення.
Вероніка: То чому б нам не відсвяткувати це разом? За моїм столиком безліч вільного місця. Як і у моєму серці.
Станіслав сідає за столик.
Вероніка: А хто ви за гороскопом? Мовчіть! Я не хочу цього знати.
Давайте вип`ємо за вдалий парад планет.
Станіслав: І за нас.

Кінець.

 

Nataliya Maxymchuk, Playwright

Наталка Максимчук, драматург

 

 Джерело

 

 

 

Коментарі закрито.

dramaturg

Свіжі статті

Свіжі коментарі

%d блогерам подобається це: