dramaturg

Інформація

Цю статтю створено з 07 Бер 2013, і віднесено до кінорежисер, філософія творчості.

Теги цієї статті

, ,

Драматурги, ніколи не дозволяйте праці перетворити вас на свого раба

Прості, відверті та мудрі відповіді Хаяо Міядзакі, режисера мультфільмів з Японії.

 

Я не оповідач. Я людина, яка малює картинки.

 

Hayao Miyazaki

Хаяо Міядзакі, режисер

 

Я визнаю: мальована анімація вмирає. Майстри мальованої анімації скоро стануть не потрібні, як колись стали не потрібні творці фресок. Але я щасливий, що мені довелося провести в цьому конаючому ремеслі понад сорок років.

 

 

Я здогадуюся, що комп’ютер здатний на більше, ніж людська рука. Але мені вже надто багато років, щоб змусити себе переконатися в цьому.

 

 

Іноді мені хочеться сказати: відмовтеся від анімації – навколо нас і так надто багато уявних речей.

 

 

Сучасний світ безплідний, порожній і брехливий. Сподіваюся, я зможу дожити до того дня, коли всі забудовники збанкрутують, Японія збідніє, і все навколо вкриє висока дика трава.

 

 

Життя – це просто мерехтливе світло у темряві.

 

 

З битви між богами і людьми людям ніколи не вийти переможцями.

 

 

Я закінчений песиміст. Але якщо у когось із колег народжується дитина, все що мені залишається – це побажати їй щасливого майбутнього. Бо ж ніхто не має права вказувати дитині, що вона не повинна була народжуватися у цьому світі, який догоряє. І ми ніяк не можемо їй допомогти – хіба що благословити її. Власне, думаючи про це, я й знімаю свої фільми.

 

 

Мені здається, що діти інтуїтивно розуміють це краще за дорослих: світ, у якому вони народилися, є безжалісним, безнадійним і сирий.

 

 

Незважаючи на песимізм, я не збираюся знімати фільмів, які наголошують: зневірся, тікай і ховайся. Усе, що я хочу сказати – це: не бійся, колись усе стане на свої місця, і десь на тебе достеменно чекає щось добре.

 

 

Ми живемо за доби, коли дешевше й вигідніше придбати права на фільм, ніж зняти його.

 

 

Більшість із сучасних фільмів побудовано на одній ідеї: спочатку потрібно зобразити зло, а потім – його знищити. Так роблять усі, але, на мій погляд, від цієї ідеї пахне мертвечиною. Як і від іншої популярної ідеї – про те, що біля джерел будь-якого злодійства – в житті, у політиці, де завгодно – стоїть конкретна людина, яку завжди можна звинуватити і яку завжди можна покарати. Це найбільш безнадійна думка, яку я взагалі чув.

 

 

Ніколи не втрачайте шансу поборотися з продюсерами.

 

 

Люди, які запитують вас, чи не потрібен вам ще один рік для закінчення роботи над фільмом, – найбільші брехуни на світі. Тому що цього року вони не дадуть вам ніколи. Усе, що вони хочуть – це залякати вас.

 

 

Ніколи не дозволяйте праці перетворити вас на свого раба.

 

 

Той, у кого недостатньо досвіду і спостережень, навряд чи може називати себе аніматором. Якось, коли ми розробляли сцену з живим вогнем, частина моїх співробітників зізналася, що вони ніколи не бачили палаючих дров. І я сказав їм: “Зупиняємо роботу. Поїдьте і подивіться”. Тієї миті я подумав, що, напевно, я дуже старий. Тому що я пам’ятаю той час, коли усі японські лазні опалювалися дровами. А сьогодні ти просто натискаєш на кнопку.

 

 

Натхнення можна знайти навіть у прогнозі погоди.

 

 

Звичайно, у нас на студії існує й комп’ютерний відділ. Але я завжди нагадую їм: “Намагайтеся працювати неакуратно, не прагніть ідеальних ліній. Бо ми ж тут створюємо таємницю, а таємниця ніколи не буває ідеальною”.

 

 

Мені не подобається, що багато людей вважають, ніби ностальгія – це привілей дорослої людини. Діти відчувають ностальгію так само, якщо не гостріше. На мій погляд, ностальгія – це найпоширеніша людська емоція. Бо життя – це безперервна низка втрат. І діти відчувають ці втрати так само, як і всі інші.

 

 

Я вважаю, що дитячі душі успадковують історичну пам’ять попередніх поколінь. Потім, коли вони починають дорослішати, пам’ять, яку вони отримали, стає все більш і більш недосяжною. Тому понад усе на світі я хочу зняти фільм, який би розбудив у людях цю пам’ять. Якщо я зроблю це, я точно зможу померти щасливим.

 

 

Я живу життям звичайної людини своїх років: ходжу до крамниці, купую їжу, а також заходжу іноді до кав’ярні – просто щоб випити філіжанку кави.

 

 

Ненавиджу колекціонування.

 

 

Не люблю критиків. Іноді мені навіть хочеться когось із них штовхнути. Але я занадто слабкий, щоб штовхнути критика.

 

 

Я не люблю читати рецензій. Я люблю дивитися на глядачів.

 

 

Найстрашніша пастка, до якої може потрапити режисер, – це страх того, що на його фільмові глядачеві буде нудно.

 

 

Хороший дитячий фільм потрібно знімати з огляду на дорослих.

 

 

Головний герой більшості з моїх фільмів – це дівчинка. Я можу дуже довго пояснювати, що я хочу цим сказати і як я до цього дійшов, але краще обмежитися короткою відповіддю: справа в тому, що я дуже люблю жінок.

 

 

У моїх фільмах дуже багато свиней. Може, це просто тому, що свиню легше намалювати, ніж верблюда або жирафа … Але, насправді, мені здається, що свиня дуже схожа на людину – за поведінкою і зовнішністю.

 

 

Отримати свободу – то найбільша радість, яка доступна людині.

 

 

Уся краса світу легко може вміститися у голові однієї людини.

 

 

До біса логіку.

 

Довідка:

Хаяо Міядзакі – японський режисер анімаційних фільмів, автор численних манґа. Випускник політико-екномічного факультету університету Ґакуін. Співзасновник анімаційної студії Гіблі, з квітня 2005 року – її директор. Власник Музею Ґіблі.

Один з найвідоміших у світі японських мультиплікаторів і анімаційних режисерів. У Японії Міядзакі уславився завдяки своїм повнометражним мультиплікаційним шедеврам “Наусіка з Долини Вітрів” (1984), “Небесний замок Лапута” (1986), “Мій сусід Тоторо” (1988). На Заході він став відомим після випуску 1997 року мультфільму “Принцеса Мононоке”. 2003-го року твір Міядзакі “Віднесені привидами” отримав премію “Оскар” як найкращий анімаційний фільм року.

Більшість з аніме Міядзакі торкаються таких тем, як ставлення людини до природи і технологічного прогресу або мирного співіснування людей. Головними героями його робіт часто виступають дівчата і жінки.
Міядзакі є прибічником пацифізму, скромності та простої краси.

Режисер знається на географії, історії, етнології, вексилології. Зокрема, серед прапорів країн йому подобається прапор України за поєднання гармонійних кольорів, відсутність агресії та помпезності, що притаманна стягам інших держав.
Міядзакі захоплений авіацією, в усіх його аніме бодай щось літає. Більшість із його героїнь однакові на обличчя.

Добірка Стівена Вайнтрауба. Фото Ніколя Герен.

 

Джерело: “Муза

 

Коментарі закрито.

dramaturg

Свіжі статті

Свіжі коментарі

%d блогерам подобається це: